Створюємо необхідні умови для вирощування сої

Створюємо необхідні умови для вирощування сої

Соя родом із Південно-Східної Азії, де ще досі зустрічаються її дикі види, а зерно з давніх часів використовують у їжу. За вмістом білка в культурної сої (30-45%) немає конкурентів серед бобових рослин. У бобах сої багато лецитину, який знижує холестерин, покращує роботу нервової системи, підвищує опірність організму до стресів, сприяє засвоєнню жиророзчинних вітамінів, є сильним антиоксидантом.

За змістом олії (до 22%), якість якої наближається до оливкової, соя поступається лише арахісу. Однак олія сої багатша мікроелементами та вітаміном Е. Соєве борошно містить багато вітамінів: А, В , рибофлавін, пантотенову кислоту, холін, а лізину в ній значно більше, ніж в пшеничних висівках або зерні кукурудзи.

Соєве молоко за поживністю майже не відрізняється від коров’ячого і може служити замінником цільного молока. Всього ж щорічно у світі із зерна сої виробляють понад 10 мільйонів тон продуктів. Зелена маса сої в чистому вигляді або в суміші зі злаковими травами охоче і без залишку поїдається тваринами.

Соя — однорічна рослина сімейства бобових. Коренева система у неї стрижнева, а на бічних коренях утворюються бульбочки з азотно-фіксуючими бактеріями. Рослина прямо-стояча, з опушеним, слабо-розгалуженим стеблом у 14-15 вузлів. Кущ висотою 50-80 сантиметрів, іноді досягає 2 метрів. Листки чергові, складні, трійчасті. Квітки дрібні, світло-фіолетового, червоного або білого кольору, зібрані в рихлі кісті, розташовані в пазухах листя. Рослина – самозапильна, боби опушені, від світло-сірого до чорного забарвлення, двох-трьох сім’яні, довжиною 3-7 сантиметрів. На рослині формується від 10 до 400 бобів. Насіння овальне, кулясте або видовжено-округле, досить різноманітного забарвлення.

Обробіток культури в різних ґрунтово-кліматичних зонах призвів до утворення великої кількості сортів і форм, що відрізняються холодостійкістю, посухостійкістю, вимогою до довжини світлового дня, довжиною вегетаційного періоду. Соя росте на території від екватора до 52° північної широти. Однак мінімальна температура для проростання насіння має бути не нижче 10°С. При температурі ґрунту на глибині загортання 12-14°С сходи з’являються через тиждень. Вони переносять короткочасне похолодання до плюс 2°С. Закладка і запилення квіток починається при 21-23°С.

Соя дуже чутлива до нестачі світла. А у зріджених посівах і на добре освітленому місці утворює потужні, товсті, гіллясті стебла з безліччю листків і бобів. Більш високий урожай культура дає при достатній забезпеченості вологою. При перезволоженні і в посуху боби опадають, і врожай різко знижується. Соя не примхлива, але, безумовно, краще росте на окультурених ґрунтах з глибоким родючим шаром, багатим кальцієм і органікою. Непридатні для неї кислі заболочені ділянки, а також солончаки.

Не варто садити сою після цукрового та столового буряків, картоплі, соняшнику, бобових культур і зернобобових. Її можна вирощувати на одному і тому ж місці ділянки два-три роки поспіль, але краще після кукурудзи і озимого жита.

Грядки під сою очищають від минулорічних рослинних залишків, вносять перегній або компост, а також мінеральні добрива: в посиленому харчуванні, у макро- та мікроелементах соя потребує під час цвітіння і при дозріванні бобів, їй потрібно більше елементів живлення, ніж пшениці або кукурудзі. Тому в ґрунт до посіву вносять макро- та мікроелементи (грам/кв. метр): азоту 25, фосфору 60 і калію 100. В Україні сою сіють на початку квітня. Через 35-70 сантиметрів роблять борозенки глибиною 3-5 сантиметри, розміщують з інтервалом 5-7 сантиметрів одна від одної насінини і присипають їх вологим ґрунтом. Поки рослини маленькі, регулярно розпушують ґрунт, прополюють бур’яни.

Прибирають врожай сої в середині вересня. Зрізані рослини розстеляють в сухому, бажано опалювальному приміщенні і сушать до тих пір, поки насіння не почне вільно молотися. Боби і зерно використовують тільки після теплової обробки.

Далі про підвищення врожайності огірків.





Схожі записи:



Залишити коментар: