Технологія вирощування огірків у відкритому грунті

Як виростити огірки у відкритому грунті?

Щоб успішно вирощувати огірки у відкритому ґрунті потрібно визначити, а чи влаштовує обрана ділянка біологічним вимогам даної культури. Як відомо огірок добре росте тільки на освітлених протягом всього дня сонцем відкритих грядках, що штучно захищені від вітру.

Ґрунт для вирощування має володіти хорошою структурністю і теплоємністю, щоб задовольнити потреби надзвичайно чутливої до несприятливих факторів кореневої системи огірка.

Вибір ділянки для посадки огірків

Під огірки відводять ділянки, добре освітлені, що прогріваються, надійно захищені від вітрів усіх напрямків, особливо від холодних північних. Огірок дає високі врожаї на родючих, досить легких ґрунтах. Для нього непридатні важкі, холодні, перезволожені ґрунти.

У середній смузі для нього краще відводити південні схили, а в південних районах їх потрібно уникати, так само як і ділянок з близьким заляганням ґрунтових вод. Добре розміщувати огірки поблизу водойм, що сприяють зволоженню повітря і згладжують можливі різкі коливання температури протягом доби.

Кращі ґрунти для цієї культури — суглинні, повітря і водопроникні, з високим вмістом перегною. Найбільш придатні для огірків старі, городні-окультурені, не кислі землі. Хороші врожаї огірка отримують на заливних або заплавних, чорноземних ґрунтах, осушених торфовищах. При дотриманні правильної агротехніки їх можна вирощувати і на важких глинястих, легких і піщаних ґрунтах.

Підготовка ділянки для майбутніх огірків

Щоб поліпшити важкі глинясті ґрунти, доцільно до них восени додавати рихлі матеріали: компост, гній, тирсу, листову землю, торф. Торфовища попередньо вапнують. Крім того, на всіх ґрунтах доцільне буде щорічне весняне внесення свіжого гною (5-7 кілограмів на квадратний метр), за рахунок чого поліпшується харчування огірків вуглекислим газом.

На добре прогрітих супіщаних ділянках, з низьким заляганням ґрунтових вод, розташованих на підвищених місцях, огірок садять на рівній поверхні. На важких ґрунтах, на ділянках з близьким заляганням ґрунтових вод, що погано прогріваються, його висаджують на гребенях або грядах. У цьому випадку рослини, які мають поверхнево розташовану кореневу систему, краще забезпечуються теплом, а ґрунт добре аерується. Гребені і гряди потрібно розташовувати із заходу на схід. Якщо поливи будуть проводитися по борознах, гребені і гряди розміщують по схилу ділянки. Ширина гребенів і міжрядь залежно від сорту має складати від 70 до 90 сантиметрів.

У плетистих сортів при рядовому посіві відстань між рядами має бути від 45 до 60 сантиметрів. У сильно-плетистих сортів при пізніх посівах в південних районах залишають міжряддя від 100 до 120 сантиметрів. Щоб ґрунт добре прогрівався, гребені нарізують з нахилом в південну сторону. Для цього їх розрівнюють граблями, роблячи північну сторону крутішою, а південну пологою.

На перезволожених ґрунтах роблять високі гряди (30 – 40 сантиметрів і більше) з насипним ґрунтом. Його готують із суміші перепрілого або свіжого гною, перегною, торфу, легкої дернової землі із додаванням рихлих матеріалів: тирси, соломи, грубозернистого піску і мінеральних добрив.

Якщо надійного захисту від вітрів немає, то його створюють шляхом посіву високо-стеблових рослин, які створять захист, тобто захисну перешкоду. Зазвичай у таких випадках використовують бобові, наприклад горох, висота стебел якого досягає 1,5-2 метри. Насіння гороху висівають рано навесні, наприкінці квітня або на початку травня. Посів стрічковий, трьох-рядковий з міжряддями в стрічці 22-25 сантиметрів. На абсолютно відкритих ділянках доцільно висівати дві стрічки на відстані 50-60 сантиметрів одна від одної. Насіння закладають на глибину 5-6 сантиметрів. Стебла гороху нестійкі і вилягають.

При сильному вітрі вилягають і стебла інших бобових. Тому для їх стійкості необхідна міцна опора у вигляді шпалери, яку споруджують з обох сторін стрічкового посіву. Для цього з кожної сторони стрічки вбивають у землю по три кола висотою не менше двох метрів. До кілків прив’язують в 3-4 ряди, через кожні 30 сантиметрів, капроновий шнур або прибивають дріт.

До часу посіву насіння або висадки розсади огірків (кінець травня, початок червня), стебла захисних рослин досягають висоти 40-60 сантиметрів і надійно захищають посіви від вітру. Якщо огірки оточують лаштунками з усіх боків, то в таких просторах температура повітря вдень у вітряну погоду буде вище на 4-6 градусів, а вночі на 2-3 градуси, ніж на незахищеній ділянці за допомогою бобових рослин.

Місце в сівозміні

Кращими попередниками в сівозміні для огірка є картопля, томати, бобові рослини, столові коренеплоди. Не варто в цілях профілактики хвороб вирощувати огірки після культур з сімейства гарбузових.

Втім, огірок можна вирощувати на одній і тій же ділянці кілька років підряд, але краще її щорічно міняти. У таких випадках зменшується небезпека появи хвороб і шкідників.

Підготовка насіння огірка до посіву

Для посіву краще використовувати двох-трьох річне насіння. Вирослі з них рослини раніше дають жіночі квітки і швидше вступають в плодоношення.

В середній смузі, а особливо в північних регіонах, сприятливий період для росту огірка у відкритому ґрунті дуже короткий, тому іноді тут практикують ранні посіви. При цьому використовують сухі насінини, так як в разі заморозків пророщені зволожені насінини можуть загнити у ґрунті.

Навпаки, при посіві в прогрітий ґрунт для прискорення сходів, насіння рекомендується намочувати або пророщувати. Подальший розвиток рослин прискорює посадку огірків зеленими сім’я-долями.

Пророщують насіння огірка при температурі 20-30 градусів, краще всього у вологій тирсі, піску або під мохом. Закінчують пророщування, коли утворюється невеликий корінець, у половину довжини насінини.

Посів насіння огірків

До посіву огірка приступають тоді, коли температура ґрунту на глибині 6-10 сантиметрів досягне 16-18 градусів. Висівають зазвичай пророщені насінини. Однак для страховки посів проводять сумішшю сухого і пророщеного насіння. Якщо погода сприятлива, без заморозків, то проросле насіння швидко зійде і дасть урожай на один тиждень раніше. Але якщо, сходи потраплять під заморозок і загинуть або сильно постраждають, то стане у нагоді сухе насіння, яке дасть сходи з настанням сприятливих умов.

Насіння огірка висівають вздовж або впоперек гряди. При посіві уздовж гряди по її середині натягують шнур і проводять дві борозенки на відстані 20-25 сантиметрів одна від іншої глибиною 6-8 сантиметрів. При сівбі впоперек гряди борозенки проводять на такій же відстані одна від іншої. Висівають насіння на відстані 2-3 сантиметри одне від одного, а потім борозенку закривають шаром ґрунту в два-три сантиметри і зверху мульчують торфом, якщо є такий. Деякі овочівники борозенки роблять глибокі (10-12 сантиметрів), щоб після посіву їх накрити склом або плівкою для прискорення появи сходів і захисту їх від заморозків. На гребенях насіння висівають в один ряд.

Крім рядкового застосовують також квадратно-гніздовий спосіб сівби. Для цього ділянку маркують в двох напрямках, площа міжрядь для ранніх сортів — 80-80 або 90-90 сантиметрів, пізніх — 100-100 або 120-120 сантиметрів. У місцях перетину маркера роблять лунки глибиною 10-15 сантиметрів, в які кладуть 2-3 кілограми перегною або торфу, змішавши з жменькою мінеральних добрив. Все це ретельно перемішують з ґрунтом.

У кожну лунку висівають 5-6 насінини, щоб в подальшому залишити при прополці по дві найбільш сильні і розвинені рослини.

Догляд за посівами огірків

Догляд за посівами полягає у захисті рослин від заморозків, розпушуванні ґрунту, поливі, підживленні, боротьбі з бур’янами, шкідниками і хворобами.

Надійним засобом захисту посівів огірка від заморозків і на період тривалого похолодання є тимчасові переносні укриття. Їх виготовляють з картону, різних синтетичних матеріалів тощо.

Якщо посіви не замульчовані, тобто не покриті шаром торфу або тирси, то на важких і середніх за механічним складом ґрунтах утворюється щільна кірка. Вона перешкоджає доступу повітря до проростаючого насіння, ускладнює його зростання. Тому потрібно уважно стежити за появою ґрунтової кірки та терміново вживати заходів по її руйнуванні.

Проріджують сходи огірків при появі першого справжнього листка, залишаючи між рослинами 6-12 сантиметрів, в залежності від сорту. Рослини при проріджуванні не висмикують, а вискубують, щоб не пошкодити кореневу систему інших рослин. Після проріджування поливають огірки.

Щоб краще використовувати посівну площу, необхідно створити оптимальні умови для освітлення рослин сонцем, виключити їх взаємне пригнічення і затінення іншими рослинами.

На невеликих площах, має бути захист огіркових плантацій від панівних вітрів, “батоги” рослин піднімають на каркасі. Його можна зробити з дугоподібних і розміщених вздовж грядок прутів верби, ліщини або інших порід дерев висотою 50-60 сантиметрів. Поверх прутів укладають п’ять-шість тонких рейок і закріплюють їх шпагатом або дротом. По рейках розкладають батоги, підв’язуючи їх шпагатом. Коли рослини сильно розростуться, можна видалити більш слабкі.

Розміщення “батогів” на каркасах дозволяє рослинам краще використовувати сонце і світло, плоди в результаті цього менше піддаються хворобам і забрудненням в дощову погоду.

Бур’яни висапують під час проріджування огірків і до змикання рядків. В подальшому видаляти бур’яни потрібно обережно, щоб не пошкодити “вуса огірків”.

Полив грядок

Поливати огіркові грядки потрібно помірно і завжди теплою водою. Після кожного поливу або дощу ґрунт розпушують. Розпушування припиняють, як тільки рослини в рядках почнуть стулятися, і виникне небезпека їх пошкодженню. В цілях збільшення відносної вологості повітря в приґрунтовому шарі, особливо у спекотні дні, крім основних поливань рекомендуються проводити освіжаючі серед дня, у розрахунку 6-9 літрів на квадратний метр.

Огірки і їх підживлення

Підгодовують огірки органічними і мінеральними добривами в тих же дозах, що і при вирощуванні їх у парниках і теплицях. Краще проводити підживлення після дощу або поливу. Перед початком плодоношення рослини підживлюють азотом і калієм. У період плодоношення дають ще одне-два підживлення з розрахунку 15-20 грамів на квадратний метр сечовини або 20-25 аміачної селітри, 40-50 суперфосфату і 20-25 грамів сірчанокислого калію. Крім того, в розчин додають по 0,5 грам сірчанокислої міді і сірчанокислого магнію.

Збір урожаю огірків починається через 30-45 днів після появи сходів. Плоди прибирають в перший час через два-три дні, а в період масового плодоношення — через один-два дні. Під час збору огірків обов’язково прибирають потворні, які переросли і хворі плоди, так як вони затримують ріст нової зав’язі і послаблюють рослини.

Не можна допускати пожовтіння або побіління огірків, в такому разі вони втрачають смак, і шкірка у них стає грубою. Щоб не пошкодити “батоги”, їх рекомендується не піднімати і не перевертати. Відокремлюють плід від рослини нігтем великого пальця, натискаючи на плодоніжку. Збирати огірки краще вранці або пізно ввечері.

Щоб огірки не зів’яли, їх прикривають міпршковиною або брезентом. Зібрані огірки сортують та використовують у свіжому вигляді або для засолювання. Вони краще зберігаються на нижніх полицях домашніх холодильників у поліетиленових пакетах. При звичайній кімнатній температурі огірки швидко жовтіють або хворіють, стають м’якими, несмачними.





Схожі записи:



Залишити коментар: