Гіацинти – догляд, вирощування і розмноження

Гіацинти - догляд і вирощування.

Рід гіацинтів (Hyacinthus) з сімейства гіацинтових в дикому вигляді поширений в країнах Середньої Азії, також Східного Середземномор’я.

Назва роду дана на честь героя давньогрецького міфу, прекрасного юнака Гіацинта, коханого бога Аполлона.

Біологічні особливості

Гіацинти – багаторічні трав’янисті рослини-ефемероїди. Вони цвітуть навесні, а на час спекотного літа і прохолодної зими «впадають в сплячку». Цибулина гіацинта велика (4-6 сантиметрів у висоту і приблизно така ж у діаметрі), округла, покрита тонкими плівчастими лусками, живе до десяти років. Після цього цвітіння слабшає. З 5-ти, 6-ти річного віку починають з’являтися дочірні цибулинки. За їх допомогою відбувається вегетативне (не насіннєве) розмноження гіацинтів. Листки довгасті, вузькі, під час цвітіння порівняно короткі, потім відростають до 20 сантиметрів. Гроно-видне суцвіття на товстому м’ясистому квітконосі може досягати 30 сантиметрів у висоту. Квітки в кількості 12-35, дзвонові, на коротких квітконіжках, дуже ароматні. У дикого виду віночок зазвичай синій або білий.

У сортових гіацинтів – рожевий, червоний, ліловий, темно-фіолетовий, блакитний, жовтий, оранжевий. Існують махрові сорти.

Місце для посадки, ґрунт

Гіацинти використовуються для групових посадок на клумбах, у вигляді бордюрів уздовж доріжок. Їх з успіхом можна вирощувати в кашпо, використовувати для зимової вигонки. Найкраще місце буде тепле, сонячне, захищене від вітру. Ґрунтові води мають залягати на глибині не менше 50 сантиметрів від поверхні ґрунту. Інакше буде потрібно влаштовувати дренаж або піднесену грядку.

Ґрунт – легкий, водопроникний, поживний, багатий перегноєм. В глинистий субстрат вносять пісок і листовий перегній. В легкі піщані ґрунти – живильний компост. Гіацинти не люблять кислих ґрунтів. Тому при посадці може знадобитися вапнування. Не можна додавати перед посадкою свіжий або погано перепрілий гній – він може обпалити цибулини.

Гіацинти – посадка, догляд і підживлення

Висаджують гіацинти в кінці вересня або на початку жовтня. Ділянку під них готують вже в липні – серпні, щоб ґрунт осів, а бур’яни встигли прорости і були видалені. Субстрат скопують на глибину 40 сантиметрів, додають органіку, пісок (якщо потрібно) і фосфорно-калієво-магнієві мінеральні добрива. Слід зауважити, що при посадці гіацинтів синтетичні мінеральні добрива краще замінити попелом і кістковим борошном, а гній – пташиним послідом. Азотні добрива вносять не під зиму, а навесні і влітку.

Рекомендована площа посадки цибулин середніх розмірів – 15х20 сантиметрів. Глибина посадки традиційно розраховується за правилом трьох цибулин (над верхівкою посадженої повинні розміститися ще дві таких самих). Відповідно, дітки і дрібні цибулини висаджують частіше і не надто глибоко.

Фахівці пропонують висаджувати гіацинти в «піщану сорочку»: на дно борозни або лунки насипають чистий річковий пісок шаром три-п’ять сантиметрів, цибулю злегка вдавлюють в нього, потім засипають до верхівки піском, зверху ґрунтом. Даний спосіб запобігає загниванню дна цибулини, захищає від інфекцій та покращує дренаж на важких ґрунтах.

Полив цибулин потрібний лише в тому випадку, якщо земля суха. Гіацинти теплолюбні, тому з настанням стійких холодів їх вкривають сухим листям, притиснутими ялиновими лапами. Знімають навесні, як тільки зійде сніг. Паростки у гіацинтів з’являються рано, але короткочасні заморозки і легкі снігопади їм не страшні.

Догляд за гіацинтами полягає в прополюванні, розпушуванні ґрунту та підживленні.

Рекомендуємо підживлення за наступною схемою:

  • при появі паростків – азотними добривами;
  • після появи бутонів – комплексним (азот, фосфор, калій) добривом;
  • після закінчення цвітіння – фосфорно-калійним добривом.

Добрива вносять у борозни між рядами на глибину 10 сантиметрів, засипають землею, в суху погоду поливають. Якщо в період бутонізації, цвітіння і двох тижнів після цвітіння стоїть посушлива погода, гіацинти поливають.

Як правильно викопати і зберегти цибулини?

У природі влітку, у гіацинтів настає період спокою. Їх надземна частина відмирає, а цибулина, перебуваючи у висушеній теплій землі, закладає квіткову бруньку на наступний рік. В наших умовах температура ґрунту недостатня для нормального розвитку майбутнього суцвіття, тому гіацинти потребують щорічного викопування. Оптимальний термін – кінець червня, коли листя і квітконоси жовтіють і легко обламуються трохи нижче рівня ґрунту. Для цієї відповідальної процедури вибирають сонячний теплий день. Викопані цибулини очищають від гранту. Потім їх промивають у слабкому розчині марганцівки, відокремлюють діток (дрібні залишаються при материнській цибулині) і розкладають на первинне просушування в затіненому провітрюваному приміщенні, при температурі 20°C, на тиждень.

Згодом знову повністю очищають від корінців і решток листя, розбирають за розміром і кладуть у ящики (не більш, ніж в два шари), невеликі пластикові сітки або мішечки з старих капронових панчіх. Цибулини повинні знаходитися не менше двох місяців в добре провітрюваному, затіненому приміщенні при температурі близько 25-26°C (вологість повітря при цьому не повинна бути занадто низькою, інакше вони можуть висохнути) і ще місяць – при температурі 17°C. Особливо важливо дотримуватися цих умов для середніх і великих цибулин, які повинні зацвісти навесні.

Стійкість до хвороб і шкідників

В Україні гіацинти практично не схильні до хвороб і шкідників. Неприємності трапляються лише при грубих порушеннях правил агротехніки (наприклад, внесення в ґрунт перед посадкою свіжого гною) або при покупці зараженого садівничого матеріалу. Хворі гіацинти викопують і спалюють, місце посадки і вцілілі екземпляри обробляють марганцівкою.

Розмноження гіацинтів

Сортові гіацинти розмножуються вегетативним шляхом – цибулинами, цибулинами – дітками, цибулинними лусками. Насіннєве розмноження використовується в селекції, але молоді рослини зацвітають лише через п’ять-сім років. Дітки утворюються у дорослих цибулин в невеликій кількості. Цю ситуацію можна виправити, зробивши на дні насічки близько 5 міліметрів глибиною. На великих цибулинах – чотири насічки хрест-навхрест, на середніх – дві. Операцію проводять після викопування та первинного підсушування. Отримані з діток цибулини вимагають дорощування, зацвітають через два-чотири роки.

У наступній статті можна дізнатися про проблеми, що виникають при вирощуванні гіацінтів.




Схожі записи за темою:


Оцінити будь ласка статтю:


2 коментарі до запису “Гіацинти – догляд, вирощування і розмноження”

  1. ірина :

    гарно

  2. ірина :

    гарна квітка

Залишити коментар: