Зефірантес в домашніх умовах

Зефірантес – це цибулинна рослина, що відноситься до сімейства амарилісових. З однієї цибулини у неї зазвичай виростає кілька квіток, розташованих на довгих витончених квітконосах, що надають зефірантесу дуже декоративний вигляд. Ніжні квітки дуже красиві. Сама назва має грецьке походження, що означає «квітка західного вітру». В народі цю рослину прозвали «вискочка», так як зефірантес розквітає швидко і несподівано. Ніби квітка щойно вискочила із-під землі.

У дикому вигляді зефірантес росте в тропіках Південної і Центральної Америки. В культурі можна зустріти до десяти його видів. Вирощують як садові, так і як кімнатні рослини. Різні види відрізняються один від одного забарвленням, розмірами квіток і деякими іншими ознаками. Найчастіше у продажу можна знайти Зефірантес білий, або білосніжний (Zephyranthes candida), і Зефірантес крупноквітковий (Zephyranthes grandiflora).

Догляд за зефірантесом

Різні види зефірантеса цвітуть у різний час. Так, якщо Зефірантес крупноквітковий починає цвісти в травні, а милуватися квітками можна до липня, то Зефірантес білосніжний цвіте пізніше, у липні – жовтні. Деякі види в зимовий час скидають листя, а інші ні. Залежно від цих особливостей буде відрізнятися і догляд.

Всі зефірантуси люблять сонце і хороше освітлення у період активного росту і цвітіння. Тому в кімнаті їм потрібно надати саме освітлене вікно. Краще всього підійдуть вікна, що виходять на південний схід або південний захід. Влітку рослини добре почувають себе на балконі.

У зимовий час квіти, які скинули листя, потрібно прибрати в темне і прохолодне місце. Поливати їх не потрібно. Землю зрідка змочують, щоб цибулини не пересохли. Температура в приміщенні повинна бути невисокою – близько 14 °C, а найменше 5 °C. При більш низькій температурі рослина може загинути. Весною, коли почнуть з’являтися нові листя, рослини ставлять на світло і відновлюють полив.

Якщо зефірантес взимку листя не скидає, його потрібно тримати у світлому і прохолодному місці. Поливи взимку не мають бути частими. Навесні їх збільшують, а влітку рослину поливають часто і рясно. Але в будь-який час року земля в горщику не повинна пересихати.

Найкраща температура для зефірантеса в літній час 20 – 25 °C.

Зефірантес дуже любить підгодівлі і добре на них реагує. У період росту і цвітіння їх треба проводити кожні десять днів. Для підгодівлі можна використовувати повне мінеральне добриво.

Зефірантес любить підвищену вологість, адже він – рослина тропіків. Тому його листя потрібно в літній час періодично сприскувати водою.

Пересаджувати цибулини треба після закінчення періоду спокою. Робиться це щорічно.

Розмноження зефірантеса за допомогою дочірніх цибулин

Розмножувати квіти зефірантеса можна дочірніми цибулинами і насінням. Перший спосіб найбільш поширений і зручний. У рослини зазвичай буває багато дочірніх цибулин, і вони при правильній посадці і належному догляді зацвітають уже на наступний рік. Посадку роблять восени, висаджуючи в широкі і невисокі горщики або ящики.

Ґрунтову суміш готують з рівних частин перегною, піску й дернової землі. Вона повинна бути родючою і рихлою. Обов’язково потрібно подбати про хороший дренаж.

Цибулини бувають з довгою і з короткою шийкою. Висаджувати їх потрібно по кілька штук в один горщик таким чином, щоб короткі цибулини повністю були занурені в ґрунт, а шийки довгих трохи виступали з нього. В один горщик рекомендують висаджувати до десяти цибулин.

Розмноження зефірантеса з допомогою насіння

Посів насіння потрібно проводити якомога раніше, після дозрівання, так як воно швидко втрачає схожість. Якщо насіння довго зберігалося, результат посіву може бути не дуже хороший. Для того щоб отримати насіння, необхідно штучне запилення, а визріває воно протягом двох місяців.

Ґрунтовий субстрат при посіві насіння потрібен такий же, як при посадці цибулин і додається ще частина торфу. Ґрунт зволожують і розрівнюють. Насіння сіють з інтервалом у 2 – 3 сантиметри. Миску з висіяним насінням накривають плівкою і ставлять у затінок, де містять при температурі не нижче 22 °C. Потрібно стежити, щоб ґрунт увесь час залишався зволоженим. Сходи з’являються аж на 3 – 4 тижні. Цвісти сіянці будуть тільки на третій рік після посіву.

Зефірантес – рослина не примхлива. Шкідниками і хворобами вона уражається рідко. При вирощуванні потрібно звертати особливу увагу на вологість ґрунтового субстрату і не допускати його пересихання, а ні перезволоження. Потрібно правильно поводитися з рослиною в період спокою, дотримуватися потрібного їй температурного режиму.

У різних країнах Південної Америки зефірантес використовується як лікарська рослина. З його допомогою лікують рани і опіки, хвороби печінки і нирок.





Схожі записи:



Залишити коментар: