Гуернія — види, догляд та розмноження

Гуернія - догляд в домашніх умовах.

Гуернія (Huernia) – рід з сімейства Ластовневі (Asclepiadaceae), що нараховує за різними даними від 40 до 60 видів сукулентів, які в природному середовищі зустрічаються в посушливих скелястих областях Південної і Східної Африки і на Аравійському півострові.

Всі представники роду характеризуються невисокими, розгалуженими біля основи пагонами, немов кущики, діаметр яких в три рази перевершує висоту рослини. Стебла соковиті, товсті, 4-10 гранні, з розташованими на них гострими м’ясистими конічними зубцями, завдовжки до одного сантиметра. Поверхня стебел гола, гладка, глянсова, їх забарвлення від виду до виду змінюється від яскраво-зеленого до бурого.

Пора цвітіння припадає на літо і початок осені, а триває від декількох тижнів до трьох місяців. Квітки поодинокі або зібрані в мало-квіткові суцвіття, які з’являються в пазухах зубців нижньої частини стебла (річного або дворічного приросту), ближче до його основи. Квітконіжки короткі, зазвичай 0,5-2 сантиметри завдовжки. Чашолистки яскраві, великі, зрощені, утворюють широку трубку з великим п’ятидольним відгином, іноді з додатковими гострими виступами в місцях розходження часток. Пелюстки малопомітні, заховані глибоко в трубці разом з репродуктивними органами. Форма і забарвлення віночка від виду до виду сильно варіюється, в одних рослин нагадує морську зірку або кудлату медузу, в інших – дзвіночок або глибоку чашу. Багато видів під час цвітіння виділяють сильний неприємний запах.

Види гуерній

В культурі можна зустріти різні види гуерній, крім того, селекціонери одержали безліч її сортів і гібридів.

Гуернія кенійська (Huernia keniensis) – напівампельний вид з довгими, до 30 см, сланкими пагонами. П’ять ребер забезпечені відігнутими донизу загостреними зубцями. Стебла довгі, напівампельні, досягають у довжину близько 30 сантиметрів. Квітки червоно-пурпурні, бархатисті, зібрані в квіткові суцвіття. Чашолистки майже повністю зрощені, утворюють широку трубку діаметром до трьох сантиметрів, прикрашені довгими трикутними зубцями (кінчиками чашолистків), які іноді заломлюються. Їх внутрішня і зовнішня поверхня рясно вкрита своєрідними виростами-сосочками.

У цього виду існує кілька сортів, що розрізняються головним чином розмірами і формою віночка. Так, у сорту ‘Grandiflora’ діаметр квітки досягає 5 см, а у сорту ‘Globosa’ трубка віночка має кулясту форму.

Гуернія смугаста (Huernia zebrina) – малорослий вид, що не перевищує 10 см у висоту при товщині стебла в два сантиметри. Пагони прямо-стоячі, з чотирма чітко вираженими ребрами. Їх поверхня в тіні світло-зелена, а на сонці набуває зеленувато-бордове забарвлення. Квітки поодинокі, дуже великі, до семи сантиметрів в діаметрі. Віночок має досить дивну форму: темно-бордові блискучі трубки переходить у таке ж забарвлення, сильно-випукле правильне кільце. Практично із-під нього виходить широка п’ятикутна зірка, із зрощених жовтих чашолистків, рясно вкритих поперечними бордовими смужками.

Гуернія великоплідна (Huernia macrocarpa) – середньо-рослий (до 20 сантиметрів) вид з прямо-стоячими сизо-зеленими пагонами, які набувають на яскравому сонці фіолетове забарвлення. Стебла семи-реберні, зі злегка зігнутими зубцями. Квітки поодинокі або зібрані в суцвіття по 2-5 штук. Віночок широко-дзвоновий, повністю зрощений, діаметром близько двох сантиметрів. Відгин має форму правильного п’ятикутника з крихітними зубцями у місці зрощення чашолистків. Його забарвлення темно-бордове, нерівне, з вираженою крапчастістю.

Є кілька сортів, що відрізняються відтінком квітки і формою зубців.

Гуернія шорстка, або терниста (Huernia aspera) – ще один компактний вид, але з досить тонкими пагонами – їх товщина не перевищує 1,5 сантиметри. Стебла п’яти-реберні, світло-зелені. Квітки поодинокі або зібрані в суцвіття по 2-5 штук. Трубка віночка широка, як дзвіночок, відгин має форму правильної п’ятикутної зірки. Його внутрішня червоно-бордова поверхня густо всіяна довгими наростами-сосочками такого ж кольору.

Виведені сорти розрізняються забарвленням квіток – від яскраво-червоного до темно-фіолетового.

Першоквітнева Гуернія (Huernia primulina) – вид, що відрізняється малорослістю (висота рослини всього 8 см при ширині стебла 1,5 см) і здатністю до сильного розростання. Дорослий кущик може зайняти простір більше 30 сантиметрів в діаметрі. Стебла сіро-зелені, мають по 4-5 гранні. Зубці порівняно невеликі, різко звужуються до кінчика. Квітконіжки до 2,5 см завдовжки. Квітки найчастіше зібрані в мало-квіткові суцвіття, по 3-8 штук. Внутрішня частина люльки крапчато-бордова, а відгин кремово-жовтий, сформований широко-трикутними, наполовину зрощеними кінчиками чашолистків.

Звисаюча Гуернія (Huernia pendula) – один з ампельних видів, з довгими півтораметровими пониклими пагонами. Стебла циліндричні, діаметром до 9 см, ребра практично непомітні, а зубці мають вигляд невеликих горбків. Квітки досить маленькі, всього 2 см в діаметрі, зібрані, як правило, у квіткові суцвіття. Відгин віночка являє собою широку зірку, майже п’ятикутник, з променями, злегка відігнутими назад. Його забарвлення – бордово-червоне. Зів трубки значно темніший, майже бордово-чорний.

Колюча Гуернія (Huernia hystrix) – мабуть, один з найцікавіших видів. Це малоросла рослина заввишки 5-12 см, розростається в ширину до 30 см і більше. Стебла світло-зелені, пониклі, п’яти-гранні, з товстими, спрямованими догори зубцями. Квітконіжки довгі, до шести сантиметрів. Форма віночка нагадує пташине гніздо: чашолистки заломлюються так сильно, що їх кінці з’єднуються один з одним у квітконіжки, утворюючи немов бублик. Крім того, вся поверхня віночка рясно всіяна товстими м’ясистими наростами-сосочками, довжиною 3,5 – 5,5 мм, які надають квітці лохмато-колючий вигляд. Забарвлення квіток, в тому числі і сосочків, смугасте, бордово-біле.

Гуернія волосиста (Huernia pillansii) – ще один цікавий вид, який привертає увагу не тільки квітами, але й своїми пагонами, які роблять цей сукулент схожим на яскраво-зелений кактус з товстими м’якими голками. У довжину пагони виростають до 20 см, при діаметрі стебла – 12 – 20 мм. Ребер зазвичай налічується 9 – 16, але може бути і більше, завдяки чому зубці розташовані дуже щільно, з усіх боків притискаючись до своїх сусідів. Конусоподібні у підстави, вони різко звужуються майже біля самої поверхні, залишаючи тонкі «хвостики» довжиною близько 0,5 см і надаючи суккуленту кумедний пухнастий вигляд.

Не менш красиві і квітки у цього виду. Їхня форма дуже схожа на морську зірку, перевернуту вгору, а безліч довгих наростів-сосочків на поверхні чашолистків робить цю схожість ще більш сильнішою. Забарвлення квіток досить різноманітне, в одних різновидів вони жовті, в інших червонувато-коричневі, у третіх – на жовтій поверхні виділяються червоні нарости-сосочки або навпаки. Є відмінності і в розмірах віночка, який в середньому становить 2,5 – 5 сантиметрів в діаметрі.

Гуернія Болеана (Huernia boleana) – невисока, близько десяти сантиметрів рослина з темно-зеленими стеблами. Квітки світло-жовті з густими бордовими крапками. Чашолистки утворюють широку трубку. Відгин віночка плоский, діаметром близько двох сантиметрів, має форму правильної п’яти-променевої зірки.

Догляд за гуернією в домашніх умовах

Незважаючи на безліч чуток про примхливість цієї красуні, гуернія досить невибаглива і її можна порадити навіть початківцям квітникарям.

Освітлення. Цей сукулент віддає перевагу добре освітленим місцям з деякою кількістю прямих сонячних променів в ранкові і вечірні години. Йому найкраще підійдуть вікна східного і західного напрямів. На південній стороні рослину слід притінювати в літні полуденні години, а на північній – вона сильно витягнеться від нестачі світла, і можуть виникнути труднощі з цвітінням.

В осінньо-зимовий період інтенсивність освітлення не повинна знижуватися і підтримувати її на потрібному рівні можна за допомогою фітоламп.

У гуерній є одна не дуже приємна особливість – звичка до фіксованого напрямку світла. Так, якщо під час цвітіння рослину повернути іншим боком до джерела світла, або переставити в більш темне місце, то вона може скинути квітки і бутони.

Температура. Річний діапазон температур середньої смуги України цілком прийнятний для цього сукуленту, який добре росте і розвивається при 22-27 °С. З середини весни і до кінця вересня, при відсутності загрози нічних заморозків, рослину можна винести в сад або на балкон, в захищене від дощу місце.

Гуернії взимку потрібне прохолодне утримання, оптимальною буде температура 5 – 10 °С.

Полив. Навесні і влітку полив повинен бути помірним. Рослині потрібні нетривалі періоди посухи, тому ґрунт у горщику потрібно періодично просушувати приблизно наполовину. Затоплення і заболочування ґрунту неприпустимі – у рослини швидко розвинеться стеблова і коренева гнилі і вона загине, причому, буквально за пару днів.

Взимку при прохолодному утриманні, полив практично не проводять.

При виході із зимового спокою, коли настає час поливу рослини, багато квітникарів постають з такою проблемою: пересохла земля не вбирає воду. Можна порекомендувати наступний дієвий спосіб зволоження ґрунту: горщик з рослиною повністю занурити в ємність з водою і залишити хвилин на 20-30, за цей час з ґрунту перестануть виходити бульбашки повітря. Після чого рослину виймають з води, ретельно зливають залишки води, а далі дотримуються звичайного літнього режиму поливу.

Вологість повітря. Гуернія звична до сухого повітря і не потребує додаткових способів зволоження.

Ґрунт. Для вирощування гуерній має бути пухкий і проникний ґрунт, волого-проникний, слабо-лужний. Цілком підійде готовий спеціалізований субстрат для сукулентів, в який потрібно додати трохи дрібного гравію. Але можна приготувати ґрунтову суміш самостійно, взявши в рівних частинах глинясто-дерновну, листову землю, грубозернистий річковий пісок і дрібний гравій.

Висаджують гуернію в низькі широкі горщики, так як у неї слаборозвинена коренева система, але сильний характер розростання. На дні горщика перед посадкою насипають шар дренажу з керамзиту або гальки.

Добрива. З початку активної вегетації і до кінця літа підживлення проводять раз в місяць спеціальними добривами для кактусів і сукулентів. Під час спокою підгодівлі не потрібні.

Розмноження. Гуернія легко розмножується стебловими живцями. Їх обережно відламують від материнської рослини, підсушують близько двох діб та висаджують у підготовлену ґрунтову суміш. Цвітіння живця можна чекати вже в поточному році.

Можна розмножувати її й насінням, яке висівають у березні в суміш піску і торфу, а пророщують у світлій міні-теплиці.

Пересадка. Бажано пересаджувати гуернію кожну весну в горщик більшого розміру. При цьому можна видалити старе, що втратило привабливість стебло, оновивши рослину з живців.

Хвороби та шкідники. З шкідників найчастіше гуернія вражається борошнистим червцем, який любить пухкі проникні ґрунти. Для боротьби з ним підійдуть такі інсектицидні препарати, як Інтавір і Актара.

З хвороб найстрашніший ворог – гнилизна коренів і стебел. Врятувати загнилу рослину практично неможливо, тому краще всього приймати профілактичні заходи, регулярно осушуючи ґрунт в горщику і в жодному разі не заливаючи рослину.





Схожі записи:



Залишити коментар: