Біла гірчиця як добриво і сидерат

Біла гірчиця як добриво і сидерат на городі

Гірчиця біла на городі – цінний сидерат, зелене добриво, покращення родючості землі та багато іншого.

Якщо ґрунт на ділянці не удобрювати протягом декількох років, то врожайність вирощуваних культур падає, плоди дрібнішають, а зелень стає біднішою. Це сигналізує про виснаження і втому ґрунту. Вчені стверджують, що сприяють ґрунтовому виснаженні та втомі особливі речовини під назвою «коліни», які скупчуються з часом в ґрунті, і є продуктами життєдіяльності рослин.

Найпоширенішим методом підвищення родючості є внесення органічних і мінеральних добрив. Під осінню чи весняну оранку вносять гній сільськогосподарських тварин (свіжий або перепрілий, в залежності від майбутніх посадок), пташиний послід (курячий, качиний, голубиний, гусячий тощо), садовий компост, торф, солому, тирсу, річковий пісок і мінеральні сполуки.

Існує ще один спосіб відновлення структури ґрунту, збагачення його живильними речовинами і підвищення родючості. Це посадка на тимчасово незайнятих ділянках сидератів. Найчастіше для цих цілей використовуються наступні сидеральні рослини: бобові (горох, люпин), конюшина, фацелія, люцерна, гречка, ріпак, редька олійна, злакові (овес, просо, пшениця).

В умовах середньої смуги прекрасні результати дає оздоровлення ділянки за допомогою гірчиці білої – однорічної культури, яка відноситься до родини Хрестоцвітих. Особливо добре садити білу гірчицю, як добриво, на важких глинястих ґрунтах. Гірчиця стійка до посухи і різкого зниження ґрунтової температури, їй не страшні поворотні холоди та осінні заморозки на ґрунті. Насіння культури здатне проростати при температурі +3°С, а молоді пагони витримують нетривалі заморозки до -5°С.

Особливості впливу гірчиці білої на ґрунт

Глибоке коріння дістає фосфор з перед-ґрунтового шару. Коренева система культури з легкістю перетворює важкодоступні для інших рослин фосфати, перетворюючи їх у легко засвоювані форми фосфору.

Культура нарощує біомасу в найкоротші терміни. Час перебування на ділянці білої гірчиці, від моменту посіву до цвітіння, становить від 54 до 72 днів. Не рекомендується закладати зелень після цвітіння, щоб не допустити потрапляння в ґрунт дозрілого насіння і засмічення ділянки.

Швидкий розвиток рослини пригнічує ріст бур’янів.

Наявність покривного шару гірчиці на ґрунті запобігає руйнуванні верхнього родючого шару (вимивання і вивітрювання).

Після закладення в ґрунт біомаса з легкістю розкладається. Процес розкладання проходить рівномірно, як восени, так і навесні.

При розкладанні гірчиця біла наповнює ґрунт усіма необхідними елементами, зокрема: на кожен квадратний метр надходить по 11-12 грамів азотних сполук, 12-15 грамів калію і до 1,9 грамів фосфору. Всі елементи знаходяться в легкодоступній для рослин формі.

Ефірні олії та інші біологічно активні сполуки, що виділяються рослиною, знезаражують землю. Особливо ефективно гірчиця пригнічує збудників фітофторозу, парші, кореневої гнилі, фузаріозу, чорної ніжки та ризоктоніозу.

Розкладена біомаса гірчиці дає велике число корисних ґрунтових мікроорганізмів, проникаючи в глибокі шари ґрунту, куди не потрапляє внесена органіка, наприклад — гній.

Застосування гірчиці на городі

Оптимальний варіант висадки гірчиці – на звільнених від картоплі або зернових культур ділянках. Якщо з осені ґрунт був збагачений зеленою гірчичною масою, то під ранні сорти картоплі немає необхідності спеціально вносити добрива. При цьому врожайність культури підвищується приблизно на третину. Найголовніша перевага обробки картоплі після гірчиці – відсутність або суттєве зниження ризику захворювань культури, завдяки фітосанітарним властивостями сидерата. Так і бур’янів на такій ділянці спостерігається в рази менше.

Зелень гірчиці білої – якісний корм для сільськогосподарських тварин. Особливо цінна зелена маса пізньої осені. Також слід зазначити, що рослина є відмінним медоносом, який притягає на ділянку корисних комах. Гірчиця – лікарська рослина, яку використовують в рецептах народної медицини. Молоді листки культури знайшли застосування і в кулінарії.

Норми і терміни посіву гірчиці білої

На одну сотку городу потрібно від 120 до 200 грамів насіння гірчиці. Його висівають вручну, розкидаючи по ділянці і закладаючи за допомогою грабель. Глибина загортання становить від 2,5 до 3 сантиметрів. Рослину бажано сіяти у вологу землю. Якщо посушлива погода, то після посадки в грядку потрібно окропити методом дощування. Щоб прискорити сходи культури, землю накривають плівкою. Після появи молодих пагонів, на третій-четвертий день, плівку видаляють.

Білу гірчицю висівають у кінці липня або на початку серпня, відразу після збирання ранніх сортів овочів, в тому числі й картоплі. Другий варіант – висадка гірчиці ранньої навесні, перед посадкою основних культур. Небажано сіяти гірчицю білу до і після рослин, які належать до родини Хрестоцвіті (різновиди капусти, редька, редиска, ріпа, ріпак), оскільки у них є загальні шкідники (хрестоцвіті блішки, листогризучі гусениці), і загальні захворювання (капустянка тощо), здатні накопичуватися в ґрунті.

Використання гірчиці як сидерат – екологічний, найменш трудомісткий і дешевий метод поліпшення родючості ґрунту на присадибній ділянці, особливо в умовах повної відсутності або дорожнечі іншої органіки. Коли на городі застосовується біла гірчиця, як добриво і сидерат, земля збагачується цінним гумусом і всіма необхідними для підвищення врожайності поживними речовинами.





Схожі записи:



Залишити коментар: