Шипшина — вирощування і розмноження

Шипшина (“дика троянда”) відома в багатьох країнах завдяки великому вмісту вітамінів у плодах. Для отримання цілющих ягід багато садівників із задоволенням вирощують кущі шипшини на присадибних ділянках. Ця рослина також цінується в якості підщепи для сортових троянд, тому виробництвом саджанців шипшини займаються розплідники, вирощуючи їх у величезних масштабах. Шипшина розмножується, як біологічним насінням, так і вегетативно – обидва способи знаходять застосування при вирощуванні підщеп для троянд.

Насіннєве розмноження шипшини

Вирощування з насіння шипшини – самий простий і найменш трудомісткий спосіб розмноження, однак, на відміну від вегетативних методів, більш тривалий за часом.

Заготівлю посівного матеріалу доцільно проводити з недозрілих плодів (після їх побуріння) – насіння в цьому випадку виходять найбільш якісними, і відрізняються непоганою схожістю (понад 50%).

Для проходження насінням фази біологічного спокою потрібен вплив низьких температур. У природі насіння шипшини проходять природну стратифікацію, тому їх можна висівати восени рядовим способом у попередньо нарізані борозни. Ширина міжрядь вибирається з таким розрахунком, щоб забезпечити зручність обробки (знищення бур’янів, розпушування тощо). Глибина загортання насіння – не більше двох сантиметрів. Після посіву грядки бажано замульчувати перегноєм, опалим листям або іншими органічними матеріалами.

З настанням весни над грядами доцільно встановити каркас з натягнутою поліетиленовою плівкою: грунт швидко прогріється і сходи з’являться швидше. Згодом – при значному підвищенні температури навколишнього повітря – плівкове укриття знімається. Після розвитку у сіянців 2 – 3 справжніх листочків їх можна распікіровувати, або регулювати густоту стояння, періодично видаляючи слабкі екземпляри.

Догляд за сіянцями шипшини такий же, як і за саджанцями троянд, і полягає у боротьбі з бур’янами, періодичному розпушуванні, підживленні й регулярному поливі.

Для весняного посіву насіння стратифікують штучно: змішують з крупнозернистим вологим піском в одно пропорційному за обсягом співвідношенні і поміщають на нижню полицю холодильника, де і зберігають до часу посівних робіт. Висівати насіння шипшини доцільно в суміші з “маяковою культурою”, наприклад, з редисом. Редис швидко зійде і позначить рядки, що спрощує догляд до моменту появи сходів шипшини. Згодом маякова культура видаляється.

Розмноження живцями шипшини

При вирощуванні гібридів і сортів шипшини з насіння відбувається розщеплення сортових ознак, тому в цьому випадку використовуються методи вегетативного розмноження – живцювання з подальшим укоріненням.

Найбільш раціонально розмножувати шипшину зеленими живцями, які заготовляють на початку липня (в цей час інтенсивність росту пагонів йде на спад). Зрізані пагони поділяють на живці таким чином, щоб кожен містив по три вузла. У нижньому вузлі листя видаляються з черешком, на інших зкорочують наполовину. Верхній зріз живця робиться прямим, на відстані близько одного сантиметри від вузла, нижній – накосо, під кутом в 45 градусів. Зрізи необхідно робити гострим садовим ножем, що виключає м’яття тканин.

Обробка живців стимуляторами росту сприяє поліпшенню коренеутворення і розвитку потужної кореневої системи. Для обробки можна використовувати розчини гетероауксину або ІМК (на один літр води гетероауксину береться 200 мг, індолілмасляної кислоти – 50 мг). Обробка триває протягом 12 – 24 годин, при цьому живці занурюють у розчин нижнім кінцем на глибину близько трьох сантиметрів.

Підготовлені живці шипшини висаджують похило в субстрат, приготований з торфу і піску в співвідношенні 1:3. Процес коренеутворення триває 3 – 4 тижні, тому в перший місяць необхідно чітко дотримуватися вологісний режим, не допускаючи пересихання субстрату. Укорінення в захищеному грунті має ту перевагу, що так легше підтримувати вологість повітря – в іншому випадку обов’язково проводити щоденне обприскування живців з пульверизатора. Для зволоження в ідеалі використовувати установки “штучного туману”, або, як мінімум, систему автоматичного дрібнодисперсного розпилення (інтервал включення встановлюється в межах 10 – 15 хвилин). Через місяць після початку вкорінення частоту розпилення зменшують.

Укорінені саджанці доцільно вирощувати без плівкового укриття, притіняючи їх у разі потреби від палючого сонця. Такі саджанці розвиваються загартованими, що позитивно позначається на їх схоронності під час зимівлі.

На зиму поверхню грунту мульчують перегноєм і опалим листям. У сніжні зими додатково підгортають снігом.

При вегетативному розмноженні саджанці досягають кондиційних характеристик на другий, а при насіннєвому на третій рік.





Схожі записи:



Залишити коментар: