Меліса лікарська – корисні властивості

Меліса лікарська - корисні властивості

Практично кожен з нас впевнений, що йому знайома така рослина, як меліса, і безпомилково вказує на котовник. І в цьому немає нічого дивного. Справа в тому, що меліса і котовник відносяться до одного сімейства ясноткових (губоцвіті — застаріла назва) (Lamiaceae), вони зовні дуже схожі, так що по вигляду їх розрізнити зможе тільки досвідчений садівник. Розрізнити рослини можна по насінню, правда, без лупи тут не обійтися. Насіння меліси та котовника мають характерний вигляд; у меліси (латинська назва Melissa officinalis) одна біла плямка, а у котовника (по-латині іменується Nepeta cataria) — дві, ось і весь секрет. Якщо мова йде про ароматизовані напої (чай, компот), то для цієї мети можна використовувати, як мелісу, так і котовник. Ефірне масло обох рослин практично неможливо розрізнити за запахом. Якщо ж мова йде про лікувальні властивості, то тут заміна неприпустима, так як рослини надають різну фармакологічну дію.

Ефірна олія з меліси цінується у парфумерії, медицині та кулінарії, тому культуру вирощують в спеціалізованих господарствах у промислових масштабах. Насіння меліси розноситься вітром, тому рослина дичавіє — її нерідко можна зустріти на лісових узліссях і на засмічених місцях поблизу людського житла.

Меліса досить невибаглива до умов вирощування, хоча віддає перевагу жирним ґрунтам, рясно удобреним органікою. Для задоволення потреб невеликої сім’ї, досить висадити на присадибній ділянці три-п’ять кущів меліси.

Трава меліси внесена до реєстру лікарської сировини, як й інші подібні лікарські рослини.

Заготівля лікувальної сировини

Найбільша концентрація дієвих речовин, що накопичуються в траві меліси, спостерігається в фазі цвітіння — в цей період якраз і проводять заготівлю сировини, зрізуючи стебла на деякому рівні від поверхні ґрунту. Зрізана меліса здатна швидко відростати, тому за сезон можна отримати два або три зрізи.

Сушити траву рекомендується в природних умовах (на горищах, під навісами), але також допускається і штучне сушіння, при цьому температура не повинна перевищувати 40 °C, — щоб уникнути втрату цінного ефірного масла.

Зберігають траву меліси в герметично закритій тарі або багатошарових паперових мішках, картонних коробках.

Хімічний склад

Ефірне масло меліси володіє насиченим лимонним запахом, який обумовлений наявністю цитраля і цітронеллаля. Крім названих компонентів, до складу ефірної олії входить гераніол. Концентрація ефірної олії в квітучій траві доходить до 0,4%. В траві меліси виявлено дубильні речовини (близько 5%), аскорбінова (вітамін C), урсолова, кавова і олеанолова кислоти, втім, лікувальні властивості обумовлені саме наявністю ефірної олії.

Фармакологічна дія

Ефірна олія меліси впливає на смакові й травні рецептори, сприяє посиленню діяльності ШКТ. Біологічно активні речовини ефірної олії надають седативну (заспокійливу) дію на центральну нервову систему, внаслідок чого спостерігається зниження гостроти больових відчуттів. Меліса сприятливо впливає на серцеву діяльність, купірує напади тахікардії, зменшує ритм серцевих скорочень тощо.

При прийомі препаратів на основі меліси відзначається зниження артеріального тиску (котовник діє протилежним чином, тобто, при його використанні АТ підвищується).

Чай з мелісою надає делікатну проносну дію і незначно збільшує діурез. Цей напій є непоганою профілактикою під час спалаху інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів.

Мелісу можна використовувати при складанні рецептур багатокомпонентних трав’яних зборів. Наприклад, при лікуванні захворювань нервової системи, меліса чудово поєднується з пустирником, валеріаною, м’ятою перцевою. Для лікування захворювань серцево-судинної системи незайвим буде до меліси додати глід і пустирник. Дезінфікувальні та антипаразитарні властивості посилюються введенням листя евкаліпта. Травматичні ушкодження шкіри рекомендується лікувати з додаванням деревію, календули.

Препарати на основі меліси

Ефірна олія меліси. Препарат промислового виготовлення можна придбати в аптечній мережі, а при бажанні – приготувати в домашніх умовах. Зрозуміло, процес отримання ефірної олії в промисловості вимагає використання спеціальної апаратури, але і в квартирі легко знайти альтернативу. За великим рахунком, для виділення ефірного масла необхідно отримати перегрітий водяний пар, який проходить через ємність з сировиною, а далі згущується в холодильнику. Для відокремлення олії можна використовувати звичайний самогонний апарат — перегінний куб, в якому над рівнем киплячої води розташовується сито (друшляк) з травою меліси. Разом з пором захоплюються частки ефірного масла, яке збирається в приймачі над водою (через більш низьку щільність). До речі, при використанні висушеної трави, вихід ефірної олії збільшується. Мелісова олія використовується для приготування різних препаратів.

Настій. Для приготування настою потрібно вода, підігріта до 60 °C; на пів-літра рідини — 8 чайних ложечок подрібненого сировини. Настоювання проводять в термосі, по часу приблизно 4 – 6 годин. Приймають по 100 мл кілька разів на день. Настій меліси рекомендується використовувати при лікуванні широкого спектру захворювань: порушення в роботі шлункове-кишкового тракту, при проблемах з нервовою системою (мігрені, безсонні, перевтомі, надмірній дратівливості і перезбудженні тощо). Зовнішньо настій меліси показаний для приборкання зубного болю (полоскання) та лікування захворювань ясен. Сировину, що залишилася після приготування лікувального настою, можна використовувати у вигляді припарок — компресів на область ударів, при радикуліті і м’язових болях.

Настій з меліси. Ефірне масло меліси добре розчиняється в спирті — ця властивість використовується при приготуванні настоянки. На одну частину меліси буде потрібно три частини горілки (спирт 40% міцності). Настоювання проводять в закритому посуді протягом чотирнадцяти днів. Приймати настоянку можна всередину для лікування всього спектру захворювань, при яких доречно вдатися до допомоги меліси. Дозування та кратність прийому підбираються індивідуально — в цьому допоможе спеціаліст — лікар або адепт народної медицини. Зовнішньо настойку рекомендується використовувати при появі шуму у вухах — закапувати по 3 – 4 краплі у кожен слуховий прохід. Як стверджують народні лікарі, в більшості випадків ефект проявляється вже через 10 – 15 хвилин, а регулярні процедури протягом одного-двох місяців допомагають назавжди позбутися від недуги.

Ванни з мелісою. Ефірна олія меліси має цілющу дію не тільки при прийомі всередину — засіб можна використовувати для приготування ванн. Лікувальні ванни з мелісою часто рекомендують приймати паралельно з внутрішнім використанням препаратів, наприклад, при лікуванні м’язових і суглобових болів, при радикуліті, нервових розладах тощо. Для ванни потрібно приготувати міцний настій трави: на один літр рідини 50-60 грамів сухої (або свіжої) сировини. Готують настій в закритому посуді (термосі). Сировину слід залити киплячою рідиною і настоювати 10 – 15 хвилин, після чого влити в теплу ванну.

Лікувальні збори з мелісою

Збір №1. Рекомендується для підняття імунітету, а також при лікуванні захворювань, пов’язаних з перенапруженням нервової системи. Склад: листя евкаліпта, квіткові кошики деревію і трава меліси (1:2:3). На склянку окропу потрібно 2 столові ложки трав’яної суміші. Настоювати від 30 до 45 хвилин. Приймати по третині склянки перед їжею.

Збір №2. Використовується при появі герпетичних висипань. До складу збору входить трава меліси і листя черемхи — по три частини, а також по одній частині ялівцевих ягід і плодів горобини. На стакан киплячої рідини — одна ложка цілющої суміші. Через 45 хвилин настоювання в закритому посуді препарат готовий до вживання. Для смаку можна підсолодити медом. Пити по одній склянці тричі на добу.

Збір №3. Засіб використовується для полегшення відходження мокротиння і купірування нападів кашлю. Збір складається з рівних кількостей м’яти, меліси, лісової суниці і шавлії — використовуються листя зазначених рослин. На півлітра окропу — одна столова ложка збору трав. Настоювати до охолодження (приблизно 40 °C). Приймають настій по 1/3 – 1/2 склянки, в залежності від стану хворого і характеру захворювання.

Збір №4. Склад підібраний з метою зниження артеріального тиску. Інгредієнти: по 3 частини трави звіробою і астрагалу; по 2 частини плодів хмелю, квіток нагідок, листків м’яти і меліси; 1 частина чебрецю. Настоюється протягом півгодини одна ложка збору у 400 мл окропу. Приймати потрібно перед їжею по половині склянки.

Збір №5. Використовується на ранніх стадіях гіпертонії. Склад: 2 частини трави деревію, по 3 частини квіток глоду і листя меліси, 4 частини пустирника серцевого. На 250 – 300 мл окропу — одна столова ложка лікувальної суміші. Настоювати протягом години. Призначається в дозі по 100 мл за півгодини перед прийомом їжі. Під час лікування рекомендують виключити з раціону харчування білкову їжу, каву, копчення і приправи, знизити до мінімуму споживання цукру і солі. Тривалість лікування може бути до одного місяця, після чого необхідно зробити десятиденну перерву.

Унікальні рецепти народної медицини

Від випадіння матки. На один літр окропу — по 2 ст. ложки квіток глухої кропиви (відома під назвою “глуха кропива”), листя меліси лікарської і трави золототисячника малого. Настоювати протягом двох годин. Весь настій необхідно розділити на рівні порції і випити протягом доби, наприклад, у 5 – 10 прийомів.

При судинних спазмах. Препарат готується з використанням вина, типу “Кагор” (“мадера”, “вермут”). Трав’яний збір готується з наступних компонентів: плоди горобини червоної, ягоди глоду, лиття меліси, трава буркуну, квітки ромашки, жасмину. Всі компоненти беруть у рівній пропорції. На півлітра вина потрібно 50 грамів трав’яної суміші. Залити сировину у скляному посуді з герметичною пробкою (можна використовувати лабораторну колбу). Витримати на киплячій водяній бані потрібно приблизно протягом півгодини. Приймають ліки по дві чайні ложки один раз в день.

Лікувальні мазі

1. Від іхтіозу. Захворювання не настільки небезпечне, скільки неприємне, особливо при локалізації на видимих місцях (обличчя, шия, руки) — шкіра нагадує риб’ячу луску. Для лікування іхтіозу народними цілителями розроблено ефективний рецепт мазі. До складу трав’яного збору входять: з однієї частини парасольок квітучого кропу, кори дуба, листя меліси, трави хвоща польового і пелюсток троянди; чотири частини квіток нагідок (календули) і п’ять частин кореня реп’яха (лопух великий). На 250 мл оливкової олії потрібно 60 грамів трав’яної суміші. Сировину залити олією в глиняному посуді і варити на малому вогні чверть години. По закінченні варіння розтопити в олії бджолиний віск (20 грамів). Змазування уражених ділянок шкіри необхідно проводити 3 – 4 рази в день. Під час лікування не зайве приймати всередину спірулін. Зрозуміло, очікувати швидкого одужання не доводиться — лікування може тривати кілька років, але позитивний результат гарантований.

2. Мазь Івана Боровка. Засіб винайшов український народний цілитель, а вона призначається для використання при лікуванні радикуліту, відкладень солей (в суглобах і хребті), м’язових болів тощо. Для приготування олійної витяжки необхідні такі компоненти: корінь оману, лопуха і хрону; трава чистотілу, звіробою, меліси, листя подорожника і евкаліпта; квітки календули, плоди ялівцю. Всі інгредієнти, що входять до складу збору, беруть в однаковій ваговій пропорції (по 5 грамів). Компоненти потрібно подрібнити за допомогою кавомолки і залити гарячим кукурудзяним маслом (температура 120 °C). Скляний посуд, в якому готується витяжка, попередньо прожарюють на піщаній бані. Настоювання проводять протягом 40 днів (температура повинна бути в межах 40 – 50 °C). По закінченні терміну настоювання масло необхідно процідити через марлевий фільтр, додати по 5 грамів прополісу і квіткового пилку (перга) і кілька крапель ментолу. Далі настоюється ще 3 тижні. Масляна витяжка, по суті, це вже лікарський препарат, який можна використовувати при лікуванні травматичних пошкоджень, грибкових і інфекційних уражень шкіри, герпетичних висипань, дерматитів, екземи тощо. Компреси з масляною витяжкою можна використовувати при варикозі, тампони – при лікуванні геморою. Щоб отримати мазь, необхідно розчинити в 100 мл скипидару 20 грамів соснової живиці, потім змішати з масляною витяжкою в рівній пропорції (1:1). Мазь наноситься на шматок марлі (бинт, полотно) і прикладається на больову область, зверху компрес закривають пергаментом і закріплюють бинтовою пов’язкою. Зазвичай, лікувальний ефект проявляється вже через півгодини. Зберігається мазь до півтора років в прохолодному місці (на нижній полиці холодильника).

Побічні ефекти і протипоказання

На просторах Інтернету іноді зустрічаються вказівки щодо протипоказань до лікування з застосуванням меліси. Як ставитися до таких застережень, кожен може вирішувати сам, але служба охорони здоров’я Німеччини (чим не авторитет) заперечує які-небудь побічні дії при лікуванні з використанням препаратів меліси, а також робить акцент на повну відсутність протипоказань.





Схожі записи:



Залишити коментар: