Мильнянка – лікарська рослина

Мильнянка лікарська - застосування

Мильнянка є трав’янистою рослиною, яка входить до складу сімейства Гвоздичних. Досягає до одного метра у висоту. Листки рослини овальної форми, кореневище бурого кольору, численні стебла. Квіти мильнянки мають блідо-рожевий колір і дуже запашний аромат. Період цвітіння рослини може розтягнутися на весь літній період.

Всі частини рослини містять в собі сапоніни, тому коріння і кореневища можуть пінитися немов мило. Подібні речовини можна зустріти у складі косметики для волосся і кремів, миючих засобів, які призначені для вовни та шовку, очищення різних поверхонь і виведення плям.

Французам ця рослина відома, як інсектицид. Ветеринари використовують кореневище як антигельмінтний і блювотний засіб. Коріння рослини застосовуються і в гастрономії, їх додають в шипучі вина, халву, пиво і газовані напої.

Найчастіше траву можна зустріти біля житла, у запущених квітниках, заливних луках та забур’янених полях, на берегах річок і узліссях лісів.

Лікувальні властивості мильнянки

Із надземної частини рослини роблять водні витяги, які часто застосовують в якості потужного проти-кашльового і відхаркувального засобу для лікування болісного кашлю, коклюшу, пневмонії та бронхіту. При респіраторних захворюваннях можна зменшити хрипи за допомогою цієї трави.

З листя мильнянки готують настої, які використовують для поліпшення обміну речовин і при шкірних захворюваннях для очищення крові — фурункульозі, екземі, псоріазі. Також готують відвар з кореневища, який здатний допомогти при печії, здутті живота, запорі, нудоті, хворобах селезінки, шлунку і кишечнику, холециститі, хронічному гепатиті, болях у суглобах і ревматизмі.

Спеціалісти розрізняють також інші корисні властивості рослини: сечогінні і жовчогінні. Можна провести лікування відваром рослини при інфекційних захворюваннях і для виведення каменів з жовчного міхура. У вигляді кашки з порошку, мазі, ванн і примочок можна лікувати шкірні висипання, лускатий лишай, бешихове запалення, дерматити, золотуху, гнійні рани і коросту. При ангіні рекомендують полоскати горло настоєм, а при гострому зубному болю жувати коріння рослини.

Далеко не у всіх країнах офіційно дозволяють приймання мильнянки. В Україні її призначають досить рідко, при захворюванні бронхів. Кореневища і корені застосовують в якості лікувальної сировини, заготовляють восени і зберігають у полотняних мішках. В період цвітіння рослини необхідно провести збір листя.

Рецепти з мильнянки

При фурункульозі подрібнені кореневища (чайну ложку) заливають 200 мл окропу, протягом чотирьох годин настоюють.

Приготування настою при герпесі, оперізувальному лишаї для обмивань і компресів, із коріння рослини. Дві ложки заливаються 500 мл окропу і на маленькому вогні кип’ятять протягом п’яти хвилин.

При псоріазі: порошок кореня мильнянки (10 грам) змішують зі свинячим або гусячим жиром. Змащують цим складом уражені ділянки шкіри, два-три рази на добу.

При жовчнокам’яній хворобі: одну чайну ложку подрібнених коренів мильнянки заливають 200 мл води, кип’ятять 10-15 хвилин, настоюють 1-1,5 години, проціджують і приймають по одній склянці за 30 хвилин до їжі, два-три рази на добу в теплому вигляді.

При бронхіті: одну чайну ложку подрібненого кореня мильнянки заливають 200 мл холодної води, настоюють одну годину, кип’ятять 2-3 хвилини, настоюють одну годину і приймають по одній столовій ложці кожні дві години.

Протипоказання до застосування мильнянки

Трава мильнянка повністю отруйна, тому це необхідно пам’ятати при приготуванні настоїв. При передозуванні настоєм може з’явитися діарея, кашель, блювота, нудота та біль у животі. Отруєння супроводжується відчуттям слизу в роті і солодкувато-пекучим присмаком. Препарати на основі мильнянки дозволено вживати тільки після консультації з лікарем.




Схожі записи за темою:


Оцінити будь ласка статтю:


Залишити коментар: