Яглиця звичайна: характеристика, застосування, лікувальні властивості

Яглиця звичайна - лікувальні властивості.

Яглиця звичайна (вона ж за народними назвами борщівка, снитка) представляє собою багаторічну рослину із родини Зонтичних. Близький родич більш відомих рослин – дягелю або дудника лікарського (лісового), з якими вона дуже схожа, як за місцем зростання, так і за фармакологічними властивостями, навіть зовні.

Характеристика рослини

Яглиця любить затінені і зволожені місця, а також має свої особливості:

  • стебла, всередині порожні, вгорі розгалужені;
  • має товстий корінь довжиною до 10 сантиметрів;
  • численні розгалужені кореневища до 50 сантиметрів довжиною, які розходяться від основного;
  • зростає по всі території СНД аж до полярного кола, тому що розвивається дуже швидко і володіє високою стійкістю проти вимерзання, але її коріння не любить безсніжних зим;
  • квітки дробові, п’яти-пелюсткові, білі, зібрані в складні суцвіття, двостатеві;
  • плід двоє-сім’яниковий, при дозріванні стає коричневим, довжиною 2-4 міліметри;
  • розмножується яглиця, як вегетативно, так і насінням.

Відмітна особливість яглиці – на молодому паростку утворюються три гілочки, а на них завжди по три листочки.

Ймовірно, що із-за цієї трійці любив цю траву преподобний Серафим Саровський, до якого навіть Достоєвський Ф. їздив божої премудрості питати.

Цей бур’ян на присадибних і дачних ділянках відомий українському народу давно. Культивувати його ніколи не намагалися, але повага живила до нього завжди.

Низький вміст, як для людини, в стеблах яглиці протеїнів і цукру, робить безглуздим вирощування яглиці, як продуктової та харчової культури.

В насінні, як і у всіх дводольних рослин, білків є до 40%, але в них містяться дубильні речовини і флавоноїди, які роблять плоди гіркими і в’язкими на смак. До того ж дозрівають плоди на рослині не одночасно, починаючи з липня місяця і до глибокої осені.

На відкритих місцях зі слабо зволоженими ґрунтами яглиця росте погано і швидко витісняється іншими, сухо-стійкими бур’янами, головним чином – пирієм. А на зволожених відкритих місцях її легко витісняє болиголов високий.

Яглиця — лікарські властивості

Тим не менш, в житті наших предків ця чудова трава відігравала далеко не останню роль. Яглиця з’являється в лісах, як тільки сніг сходить, тому що вона в основному розмножується вегетативно, тобто кореневищами. Росте на землях з добре зволоженим ґрунтом в чагарниках, у підлісках, на вирубках, і дуже швидко дає рясну зелену масу.

Крім того, яглиця на весні під час Великого посту замінювала капусту в борщах.

Так як до початку літа стебло і листя яглиці соковиті, то насичені багатьма корисними для людини вітамінами і мікроелементами. Вони відмінно налагоджують перистальтику травного тракту, перевантаженого в зимовий час концентрованими продуктами харчування – хлібом, м’ясом, картоплею, крупами, в яких багато білків, цукрів і жирів, але мало клітковини та мікроелементів.

Ця рослина має й іншу назву – яглиця лікарська, яка прямо вказує на її лікарські властивості.

І вони були відомі нашому народу з найдавніших часів. Сучасні фармакологічні дослідження лише підтвердили цей факт.

Встановлено, що до складу кореневища в оптимальних поєднаннях входять наступні біоактивні речовини:

  • ефірні олії;
  • кумарини;
  • речовини дубильні;
  • фітостерини;
  • різні органічні кислоти;
  • терпеноїди;
  • цимоли та інші.

І дуже корисним є те, що передозувати лікарський настій на корені яглиці практично не можливо. Жодна з названих і неназваних речовин у її лікарському складі не має критичного переважання. Встановлено, що настій з кореня яглиці не згущує і не розріджує кров, а саме нормалізує її складову, віддаляючи з неї та судин токсичні речовини поступово і в щадному режимі.

Яглиця звичайна в народній медицині

У народній медицині готують відвар (10 грам свіжого кореня яглиці на 200 грамів води, доводять до кипіння) два-три рази на день рекомендують пити людям, які мають такі захворювання:

  • цукровий діабет другого типу;
  • туберкульоз легенів;
  • знижений апетит, пов’язаний з виразковими захворюваннями шлунку;
  • ангіною і хронічною нежиттю;
  • при грипі та інших простудних захворюваннях.

Також застосовується у народній медицині свіжо вичавлений сік із молодих стебел яглиці в травні місяці:

  • при запамороченні;
  • при болях у сечовому міхурі та нирках;
  • при важкому диханні;
  • при отруєнні організму токсичними речовинами.

Подрібнене свіже листя яглиці прикладають до суглобів, при ураженнях подагрою або ревматизмом, до забитим місць, грибкових захворювань шкіри.

При хронічних запорах і нетравленні шлунку народна медицина радить не тільки жувати свіжі пагони яглиці, але і вживати хоча б раз в день салати з неї.

Як загальнозміцнювальний засіб застосовуються настої яглиці в різній концентрації, а також молоді подрібнені листя і стебла, залиті медом. Радиться приймати по одній чайній ложці вранці і ввечері. Дані засоби нормалізують сон і заспокоюють нервову систему, знімають стреси.

Після довгих років неприйняття “знахарських” методик, в середині минулого століття офіційна медицина зайнялася дослідженням трав і дуже скоро встановила їх безсумнівні фармакологічні властивості.

Яглиця-трава по праву увійшла в десятку найперспективніших рослин, які можуть служити сировиною для виробництва ліків, нарівні зі звіробоєм і польовим хвощем.

Настій трави вважається просто вітамінним напоєм при захворюваннях шлунку і кишкового тракту. Його готують так: три столові ложки сухої трави заливають 400 грамами окропу і настоюють дві-три години. Після чого проціджують і випивають до їжі чотирма порціями протягом дня. Довше дванадцяти годин настій не зберігають.

Відвар коренів яглиці використовують при поліартриті і міозиті для зовнішнього застосування. 40 грамів заливають літром води і повільно кип’ятять 10-15 хвилин. Потім настоюють пів години, проціджують і заливають у ванну.

Яглиця звичайна тепер входить до складу різних лікувальних зборів трав, які радять приймати навіть вагітним жінкам при недокрів’ї і низькому рівні гемоглобіну в крові.

Яглиця в цих випадках часто виступає, як лікувальний фон, який добре поєднується з основними лікувальними інгредієнтами. Те, що в яглиці немає переваги ні одному з біоактивних компонентів, в даному випадку є безперечною перевагою.

З кореня цієї рослини виготовляється безліч препаратів, які володіють:

  • ранозагоювальними;
  • діуретичними;
  • знеболюючими;
  • протизапальними властивостями.

Збір яглиці

Найбільш просто зібрати і зберегти квітки, стебла, листя трави. Яглицю скошують наприкінці весни. Сушать у тіні в провітрюваному місці. Зберігати потрібно в герметичній тарі, тому що трава легко уражається міллю. Свої фармакологічні властивості, збір яглиці в звичайних умовах зберігання, втрачає за один рік.

Корисні лікарські властивості корінь рослини має 10-15 днів. Тому його масовий збір утруднений. Рослина викопується і ведеться відбір щільних і соковитих коренів, в структурі яких ще не з’явилися ущільнення.

Насіння яглиці теж володіє яскраво вираженими фармакологічними властивостями. Але воно при дозріванні швидко випадає із своїх гнізд, при цьому верх суцвіття продовжує цвісти. Тобто масовий їх збір утруднений, хоча знахарі насіння яглиці збирають практично все літо.

Зараз ведуться роботи по окультуренню цієї рослини. Особливий інтерес представляє саме насіння, тому що в ньому знайдені особливі поєднання біоактивних речовин, які здатні пригнічувати розвиток ракових клітин і стимулювати виведення канцерогенів з крові та організму людини.




Схожі записи за темою:


Оцінити будь ласка статтю:


Залишити коментар: