Іберіс – квітка, вирощування з насіння або живцями



Іберіс - квітки, фото і насіневе вирощування

Іберіс  – чудова, вічнозелена квітка, назва якої походить від слова “іберія”, так у давнину називалася Іспанія. Інші назви іберіса – іберійко, стенник і різнолепестник.

Відноситься квітка-іберіс до сімейства хрестоцвітих (капустяних).

Існує у світі близько сорока видів іберісів, ось деякі з найпоширених на території України:

  • Іберіс гіркий (Iberis amara);
  • Іберіс скельний (Iberis saxatilis);
  • Іберіс зонтичний (Iberis umbellata);
  • Іберіс пірчастий (Iberis pinnata);
  • Іберіс гібралтарський (Iberis gibraltarica).

Життєві форми рослини дуже різноманітні: багаторічні та однорічні, напівкущові і трав’янисті, теплолюбні та досить холодостійкі.

Рослина росте у вигляді густого щільного напівчагарника висотою приблизно 20-50 сантиметрів, може бути прямо-стоячою або полу-в’юнкою.

Дрібні квітки іберіса зібрані в досить щільні зонтичні суцвіття, бувають білими, бузковими, рожевими, ліловими, кремовими і пурпурними. Темно-зелені листки рослини чергові, ланцетоподібні, іноді блискучі. Цвіте іберис з травня по липень, період цвітіння триває трохи більше двох місяців.

Фото зонтичного або вічнозеленого іберіса

Іберіс – фото

Іберіс стане чудовою прикрасою будь-якого саду, він також широко використовується для облямівки клумб, газонів, квітників. Особливо добре підійде для альпійських гірок, кам’яних кладок тощо. Відмінно підходить для оформлення балконів. Ця квіткова рослина в силу своїх морфологічних особливостей дуже красиво виглядає і як культура горщика. Крім цього квіти придатні для зрізання, дуже витребувані при виготовленні весільних букетів для нареченої.

Вирощування іберіса з насіння і живцями

Іберіс є невибагливою рослиною, а тому проблем з вирощуванням та доглядом за ним зазвичай не виникає.

Чудово росте іберіс на кам’янистих, суглинкових і піщаних ґрунтах з достатньою повітропроникністю і гарним освітленням.

Більшість видів іберіса висівають прямо у відкритий ґрунт, приблизно у квітні. Перші від сівби сходи можуть з’явитися вже через 6-12 днів. Після цього обов’язково проводять проріджування з відстанню приблизно 12-15 сантиметрів. Для того, щоб продовжити цвітіння можна висівати насіння з проміжком у два-три тижні, що дає можливість милуватися квітами до самого вересня. Також можна висівати насіння на розсаду у березні, заглиблюючи їх на один сантиметр, а вже в травні висаджувати отримані рослини у відкритий ґрунт.

Крім цього є інший спосіб розмноження іберіса – п’яти сантиметровими живцями, які зрізують з пагонів після цвітіння. Живці укорінюють під плівкою або вирощують у парниках. Для кращого їх зростання при посадці можна використовувати розчин фітогормонів. При такому способі розмноження висаджувати рослини у відкритий ґрунт можна тільки наступної весни.

Так як квіти запилюють комахи, різні види слід висаджувати на відстані, тобто має обов’язково бути просторова ізоляція.

Шкідники і хвороби іберіса – профілактика

Найбільш вразливою у іберіса є коренева система, яку може вразити гриб-Plasmodiophora brassicae, а в народі – кила хрестоцвітих. Саме цей гриб викликає різні деформації коріння, що призводить до ослаблення росту рослини. Інший гриб Pellicularia filamentosa, або ризоктоніоз, також приносить чимало неприємностей, а квітка при його присутності починає в’янути. Профілактика полягає в дезінфікуванні ґрунту і обов’язковому видаленні уражених рослин.

Комахи, а саме борошнисті червці, теж можуть принести досить шкоди. У цьому випадку проводять обробку противококцидними препаратами. Капустяна попелиця також доставляє деякі проблеми, в цьому випадку можна обробити рослину зольно-мильним розчином.

Після цвітіння квітку можна приблизно на третину обрізати, це додасть їй більш компактну форму. Якщо зовнішній вигляд іберіса подобається не кожному, то дивовижний запах просто вражає!





Схожі записи:



Залишити коментар: