Іберіс – квітка, вирощування з насіння або живцями

Іберіс  – чудова, вічнозелена квітка, назва якої походить від слова “іберія”, так у давнину називалася Іспанія. Інші назви іберіса – іберійко, стенник і різнолепестник.

Відноситься квітка-іберіс до сімейства хрестоцвітих (капустяних).

Існує у світі близько сорока видів іберісів, ось деякі з най поширених на території України:

• Іберіс гіркий (Iberis amara);
• Іберіс скельний (Iberis saxatilis);
• Іберіс зонтичний (Iberis umbellata);
• Іберіс пірчастий (Iberis pinnata);
• Іберіс гібралтарський (Iberis gibraltarica).

Життєві форми рослини дуже різноманітні: багаторічні та однорічні, напівкущові і трав’янисті, теплолюбні та досить холодостійкі.

Рослина росте у вигляді густого щільного напівчагарнику висотою приблизно 20-50 сантиметрів, може бути прямо-стоячою або полу-в’юнкою.

Дрібні квітки іберіса зібрані в досить щільні зонтичні суцвіття, бувають білими, бузковими, рожевими, ліловими, кремовими і пурпурними. Темно-зелені листки рослини чергові, ланцетоподібні, іноді блискучі. Цвіте іберис з травня по липень, період цвітіння триває трохи більше двох місяців.

Іберіс.

Іберіс стане чудовою прикрасою будь-якого саду, він також широко використовується для облямівки клумб, газонів, квітників. Особливо добре підійде для альпійських гірок, кам’яних кладок тощо. Відмінно підходить для оформлення балконів. Ця квіткова рослина в силу своїх морфологічних особливостей дуже красиво виглядає і як культура горщика. Крім цього квіти придатні для зрізання, дуже витребувані при виготовленні весільних букетів для нареченої.

Вирощування іберіса з насіння і живцями

Іберіс є невибагливою рослиною, а тому проблем з вирощуванням та доглядом за ним зазвичай не виникає.

Чудово росте іберіс на кам’янистих, суглинкових і піщаних ґрунтах з достатньою повітропроникністю і гарним освітленням.

Більшість видів іберіса висівають прямо у відкритий ґрунт, приблизно у квітні. Перші від сівби сходи можуть з’явитися вже через 6-12 днів. Після цього обов’язково проводять проріджування з відстанню приблизно 12-15 сантиметрів. Для того, щоб продовжити цвітіння можна висівати насіння з проміжком у два-три тижні, що дає можливість милуватися квітами до самого вересня. Також можна висівати насіння на розсаду у березні, заглиблюючи їх на один сантиметр, а вже в травні висаджувати отримані рослини у відкритий ґрунт.

Крім цього є інший спосіб розмноження іберіса – п’яти сантиметровими живцями, які зрізують з пагонів після цвітіння. Живці укорінюють під плівкою або вирощують у парниках. Для кращого їх зростання при посадці можна використовувати розчин фітогормонів. При такому способі розмноження висаджувати рослини у відкритий ґрунт можна тільки наступної весни.

Так як квіти запилюють комахи, різні види слід висаджувати на відстані, тобто має обов’язково бути просторова ізоляція.

Шкідники і хвороби іберіса – профілактика

Найбільш вразливою у іберіса є коренева система, яку може вразити гриб-Plasmodiophora brassicae, а в народі – кила хрестоцвітих. Саме цей гриб викликає різні деформації коріння, що призводить до ослаблення росту рослини. Інший гриб Pellicularia filamentosa, або ризоктоніоз, також приносить чимало неприємностей, а квітка при його присутності починає в’янути. Профілактика полягає в дезінфікуванні ґрунту і обов’язковому видаленні уражених рослин.

Комахи, а саме борошнисті червці, теж можуть принести досить шкоди. У цьому випадку проводять обробку противококцидними препаратами. Капустяна попелиця також доставляє деякі проблеми, в цьому випадку можна обробити рослину зольно-мильним розчином.

Після цвітіння квітку можна приблизно на третину обрізати, це додасть їй більш компактну форму. Якщо зовнішній вигляд іберіса подобається не кожному, то дивовижний запах просто вражає!

Схожі записи за темою:

Оцінити будь ласка статтю: