Посадка дерев восени – головні правила

Посадка дерев восени

До садівників з багаторічним стажем, відпрацювавши власну точку зору з питань догляду за садовою ділянкою, іноді хочеться застосувати приказку «скільки людей – стільки і думок». Адже навіть в однакових питаннях обрізки дерев, їх посадки, добрив для них тощо, технологія таких знавців може відрізнятися, що в результаті призводить до появи в друкованих джерелах та інтернет-ресурсах суперечливої інформації. Потрібно уточнити, що подібні розбіжності садівників часто виникають у зв’язку з сортовими характеристиками вирощуваного посадкового матеріалу, кліматичними умовами, різним складом ґрунту на ділянках тощо, але на це не всі звертають належну увагу. Так, зокрема, рекомендації по посадці дерев як навесні, так і восени можна вважати цілком обґрунтованими, але для вибору правильного рішення дачникові-новачкові потрібно враховувати особливості вибору посадкового матеріалу, підготовки ґрунту, посадки тощо, для кожного окремого випадку. Розглянемо для прикладу тонкощі осінньої посадки фруктових дерев з урахуванням переваг та недоліків.

Вважається, що восени посадковий матеріал купувати вигідніше: великий вибір, ціна на саджанці більш доступна і продаються вони частіше із свіжими листками і корінням, які можуть свідчити про здоровий стан деревця. Багато хто, особливо початківці дачники і садівники, поспішають купити саджанці якомога раніше, поки є вибір та на вулиці тепла погода, забуваючи про те, що найкращий час для посадки (пересадки) дерев — період їх біологічного спокою, який настає після листопаду. Купуючи і висаджуючи саджанці рано восени, вони власноруч піддають посадки ризикованій зимівлі. Крім того, орієнтуючись на терміни початку листопада, слід враховувати, що в різні роки вони можуть зсуватися, так як деякі дерева в літню спеку часто припиняють ріст, а з початком серпневих дощів активно зростають. На таких саджанцях до ранньої осені пагони не встигають повністю визріти, а значить їх зимівля не пройде без втрат. Для посадки краще вибирати одно-двох річні саджанці, тому що з віком приживання посадкового матеріалу погіршується.

Таким чином, перше правило осінньої посадки: купувати 1-2 річні саджанці тільки після листопаду і звертати увагу на ступінь визрівання їх пагонів.

Багато садівників при посадці деревних рослин (дерев і чагарників) орієнтуються на правило «квітучі навесні висаджувати восени, а квітучі влітку – навесні». Міркуючи таким чином, вони приходять до висновку, що всі фруктові дерева можна висаджувати восени. Однак, так як саму процедуру посадки (пересадки) деякі деревні рослини переносять не дуже добре, то в осінньо-зимовий період їх приживання ускладнюється ще більше. Безумовно, успіх осінньої посадки залежить і від підготовки саджанців до зимівлі (ступеня визрівання деревини, припинення росту пагонів, накопичення поживних речовин в стовбурі та корінні), але ці характеристики при покупці не завжди є нагода перевірити, тому посадку рослин важкого приживання краще переносити на весну. Так, восени настійно не рекомендується висаджувати не зимостійкі сорти: груші, яблуні, абрикоси, сливи, вишні, черешні, персику, мигдалю тощо. Посадку декоративно-листяних дерев з мало розгалуженою стрижневою кореневою системою: дуба, берези, каштана, горіха, всіх хвойних. Звичайно ж, восени вкрай не рекомендується висаджувати привезені з інших кліматичних зон (зокрема з Європи) саджанці, не звиклі до суворої зимівлі, ослаблені через втрати частини коренів і транспортування. Вони найімовірніше загинуть в перший же сезон. Непогано переносять осінню посадку пізні сорти фруктових дерев: яблуні, груші. А на сильно-рослих підщепах: шовковиця, горобина, алича. З листяних: тополя, верба, липа, клен, ясен та вільха.

Таким чином випливає друге правило осінньої посадки: вибирати районовані (якщо потрібно – зимостійкі), швидко приживанні деревні рослини.

Слід уточнити, що перераховані вимоги в основному застосовуються до саджанців з відкритою кореневою системою, так як від їх стану та максимального збереження безпосередньо залежить приживання рослин. Вважається, що для коренів вкрай не бажане пересушування (нерідко трапляється при весняній посадці), але мало хто звертає увагу на те, що восени при температурі нижче +5 °C найтонші, всмоктуючі корінці у відкритому стані вже підмерзають, і як наслідок – саджанець навесні знаходиться в жалюгідному стані. Такі неприємності нерідко трапляються з посадковим матеріалом вишень і слив, навіть при перевезенні на дачну ділянку. Але якщо розглядати саджанці з закритою кореневою системою, то вони менше страждають при посадці (пересадці) і швидше приживаються, тому навіть ті, які погано переносять посадку деревні рослини, можна висаджувати восени, якщо саджанці були вирощені в контейнерах. Зверніть увагу, що коренева система вирощеного таким чином саджанця досить щільно тримається в земляному комі, не легко виймається з контейнера, і її розміри відповідають віку та розміру молодого деревця. Якщо хоч одна з цих умов порушена, то саджанець можна віднести до того, який із відкритою кореневою системою, з усіма витікаючими для рослини наслідками (пересушування або підмерзання коренів, зниження зимостійкості та приживання). Це ж відноситься і до сильно зрослої в контейнері кореневої системи, що обплітає земляний ком, так як при посадці саджанця її доведеться акуратно розправити, щоб не пригнітити ріст рослини.

Звідси випливає третє правило осінньої посадки: якщо є можливість, перевагу слід віддавати якісним саджанцям із закритою кореневою системою, в іншому випадку можна діяти у відповідності з другим правилом.

Посадку дерев восени можна проводити з кінця вересня до середини жовтня (в південних районах – до кінця жовтня або початку листопада), що дає садівникам значну перевагу при висадці великої кількості посадкового матеріалу, адже в сильно теплу осінню погоду деякі ентузіасти продовжують висаджувати саджанці навіть до кінця листопада. Так як з початком періоду спокою дерева припиняють ріст надземної частини, але продовжують добре нарощувати коріння ще до охолодження ґрунту (до +4 °C), то посаджені вчасно молоді деревця до початку стійких заморозків встигають відростити тонкі всмоктуючі корінці. Вологість ґрунту восени сприяє кращій усадці в області коренів, а прохолода – стабільному приживанні саджанців, тому весняні сюрпризи погоди вони зустрічають вже зміцнілими і краще розвиваються. Цікаво, що при весняній посадці дерева теж можуть почати рано вегетувати, але це зазвичай відбувається тільки за рахунок внутрішніх накопичених речовин, так як всмоктуючі корінці у них все одно відростають тільки через три-чотири тижні. Так як останнім часом в багатьох розплідниках практикують зимову посадку навіть дорослих дерев, то деякі садівники помилково вважають, що строки осінньої посадки краще зміщувати як можна ближче до зими. Вони, на жаль, не враховують, що в розплідниках дерева попередньо готують до процедури зимової пересадки і проводять її за певними правилами. У випадку пізньої посадки молодого саджанця різкі зимові перепади температур у вигляді морозів і відлиг викликають замерзання ґрунту, та його відтавання, і як результат – поступове виштовхування коріння із землі, його підсихання (підмерзання) і загибель.

Тому четверте правило осінньої посадки: не запізнюватися зі строками – провести її щонайменше за два-три тижні до настання стійких заморозків.

Якщо розглядати кліматичні умови, то в північних районах і середній смузі, де час настання морозів вгадати важко, а зими частіше бувають мало-сніжними, перевагу краще віддавати весняній посадці дерев. Особливо це стосується зимових сортів яблунь і груш на карликових підщепах, абрикос і черешень, які в цій місцевості краще приживаються саме навесні. Якщо ж, посадка проводиться восени, саджанці необхідно додатково обробляти, утеплюючи на зиму їх штамби. На півдні ж, де настання весни часто супроводжується суховіями, садіння деревних рослин краще перенести на більш пізню осінь. Вона у більшості південних районів буває тривалою, а зима м’якою, тому тут навіть літні сорти груші, сливи та вишні переносять осінню посадку цілком успішно.

Звідси п’яте правило осінньої посадки: оцінити кліматичні особливості і при необхідності вирішити питання про утеплення саджанців на зиму.

Підготовку до осінньої посадки починають з розмітки ділянки, оцінки родючості ґрунту і рівня залягання ґрунтових вод, так як від цих показників будуть залежати розміри ям для саджанців. Як правило, на ділянках з важким, мало-поживним, глинястим ґрунтом саджанці перші два-три роки розвиваються нормально, а потім несподівано чахнуть. Пов’язано це з тим, що спочатку коріння вільно ростуть в живильному ґрунті, який садівники закладають в посадочні ями, а до початку плодоношення впираються в щільний та неродючий ґрунт. Щоб цього не сталося, на глинястих ґрунтах рекомендується копати ями не глибокі, але широкі, або застосовувати без ямкову посадку, при якій саджанець розміщують на поверхні ґрунту і присипають коріння шаром до 50 сантиметрів. Що стосується випадків з високим рівнем ґрунтових вод, то при осінній посадці велика ймовірність, що коріння саджанця взимку можуть опинитися у крижаній воді. Виправити ситуацію допоможе шар дренажу на дні ямки або дренажні канали (глибина не менше одного метра), засипані цегельними уламками. Непоганим варіантом може бути і без ямкова посадка, але її у всіх випадках рекомендується проводити тільки навесні. Розмір ямки для саджанця із закритою кореневою системою розраховують так, щоб вона приблизно в 1,5-2 рази перевищувала розміри контейнера. Для саджанців з відкритою кореневою системою ямку роблять такою, щоб коріння вільно розміщувалися у верхній 2/3 частині, а в нижній третині – ґрунт з добривами. В середньому показники ширини і глибини посадкових ям для яблунь і груш на сильно-рослих підщепах складають 120×60 сантиметрів, для слив та вишень – 100×50 сантиметрів, а для карликових з поверхневою кореневою системою – 80×50 сантиметрів. На глинястих ділянках ширину ями збільшують мінімум до 150 сантиметрів, а глибину зменшують до 30 сантиметрів, але коріння зверху додатково присипають шаром ґрунту товщиною 25-30 сантиметрів. Така висока посадка в обов’язковому порядку вимагає додаткового утеплення кореневої системи на зиму.

Копати ямку для осінньої посадки слід за два місяці до покупки саджанця. Звичайно, що краще готувати не яму, а ділянку 0,5×0,5 метри під посадку дерева, щоб перекопаний ґрунт добре провітрився, внесені добрива рівномірно засвоїлися, а земля осіла. Якщо такої можливості немає, то при копанні ям верхні шари ґрунту укладають на брезент, щоб змішати їх з добривами, а нижні використовують по мінімуму. В піщаний ґрунт рекомендується крім добрив додавати глину і на дно ямки поміщати дернину, а важкий ґрунт «пом’якшувати» піском. Землю з ями слід ретельно перемішати з відром деревної золи, двома-трьома відрами компосту і одним-двома відрами перегною. У разі відсутності золи і перегною їх замінюють суперфосфатом (1,5 столові ложки) і калійною сіллю (одна столова ложка), але змішують тільки з частиною землі, яку потім висипають на дно ями. Дно ямки розпушують на глибину багнета, заповнюють її готовою сумішшю до країв і заливають двома відрами води. Після невеликої усадки зверху досипають шар ґрунту (10-15 сантиметрів), який до моменту посадки саджанця осяде до рівня ґрунту.

Зверніть увагу: посадкові ями настійно рекомендується готувати заздалегідь не тільки для того, щоб земля зарання осіла, але і для того, щоб добрива за цей час частково розклалися і перейшли в легко засвоювану для саджанців форму. Ні в якому разі не вносять азотні добрива, так як вони погіршують приживання деревних рослин, і не перевищують кількість мінеральних, так як їх надлишок не засвоюється ґрунтом і може нашкодити рослині.

Шосте правило осінньої посадки: посадкові ями з урахуванням складу ґрунту слід готувати заздалегідь і не перевищувати норми добрив.

Саджанці з відкритою кореневою системою після покупки рекомендується посадити в підготовлені ями як можна швидше. Якщо такої можливості немає, то їх тимчасово зберігають в захищеному від вітру і сонця місці, з обгорнутими в мокру ганчірку або мішковину корінням. На відміну від весняної посадки, восени надземну частину саджанців не обрізають, а коріння вкорочують частково, зрізуючи тільки відмерлі частини і механічні пошкодження, але максимально зберігаючи довжину всіх тонких коренів. У посадкову яму по центру забивають кілочок, який стане опорою для саджанця і буде прикривати його стовбур від яскравого сонця з південної сторони. Відразу ж після посадки саджанець слід підв’язати до кілка 8-ми подібною петлею, причому центр «вісімки» повинен знаходитися між саджанцем і опорою. Висоту кілочка потрібно відрегулювати так, щоб після посадки його верхня частина не доходила до розгалужень саджанця і не травмувала їх надалі. По колу ями роблять поглиблення, формуючи по центру конус – на його вершину ставлять саджанець, а по боках розкладають коріння. Для саджанців із закритою кореневою системою поглиблення робиться за розмірами контейнера, і не більше. Зверніть увагу: опору для саджанців потрібно робити обов’язково, особливо для карликових сортів з поверхневою кореневою системою.

При посадці дерев (весняній та осінній) дуже важливо не заглиблювати кореневу шийку, так як це викличе пригнічене їх зростання і підвищить сприйнятливість до захворювань та шкідників. Заглиблення при осінній посадці, може призвести до загибелі дерева в першу ж зиму. Підвищена температура в ґрунті в поєднанні з високою вологістю (особливо під час відлиги) стають причинами кільцевого випрівання кори в області кореневої шийки. Так як ці зміни відбуваються під землею, помітними вони стають не одразу, а тільки коли деревце вже безповоротно гине. Запобігти таку неприємну ситуацію допоможе визначення місця кореневої шийки, яке багато садівники часто плутають з місцем щеплення, розташованим трохи вище. Приблизно рівень кореневої шийки знаходиться на три-чотири сантиметри вище першого відгалуження коренів і на п’ять-сім сантиметрів нижче місця щеплення. Точніше його можна знайти за кольором: якщо в цьому місці протерти стовбур мокрою ганчіркою, то стане помітний перехід від світло-коричневого забарвлення коренів до зеленуватого кольору стовбура. Правильна посадка дерева повинна враховувати подальшу усадку ґрунту і опущення кореневої шийки до чотирьох сантиметрів на легких ґрунтах і до шести сантиметрів на важких. Таким чином, при посадці саджанець піднімають на «ґрунтову подушку» відповідної товщини, щоб через час рівень кореневої шийки зрівнявся з рівнем землі. Для зручності садівники часто використовують рейку, яку укладають горизонтально на посадкову яму і щодо неї правильно піднімають саджанець. Кореневу систему дерева при посадці присипають в кілька прийомів, добре ущільнюючи ґрунт ногою в напрямку від краю ями до саджанця (натискаючи п’ятою на краю ями, а потім носком поруч з саджанцем). Після посадки по колу посадкової ями формують валик із землі заввишки 5-8 сантиметрів і повільно, рівномірно виливають у лунку два відра води. Полив проводять обов’язково, незалежно від вологості ґрунту та погоди, так як це сприяє швидкому осіданню ґрунту і кращому його контакту із корінням саджанця. Після поливу лунки мульчують перегноєм, сухим листям або ґрунтом шаром 8-10 сантиметрів, щоб краще зберегти вологість у районі коренів. Зверніть увагу: випрівання кореневої шийки може спровокувати і рано-осінні підгортання (до промерзання ґрунту). Запобігти ж підвищенню температури в області кореневої шийки допоможе мульчування пристовбурних кіл на зимовий період мохом-сфагнумом.

Звідси випливає сьоме правило осінньої посадки: не заглиблювати кореневу шийку і передбачити способи її захисту від випрівання.

В останні роки різкі кліматичні зміни не дають можливості передбачити результат зимівлі дерев, причому різке зниження температури ще на початку зими може стати причиною їх загибелі навіть у разі подальшої теплої погоди. Тому осіння посадка дерев повинна обов’язково включати утеплення, що допоможе також захистити їх від шкідників та від вигорання на сонці. Для цього саджанці доверху обв’язують світлим щільним пакувальним папером, очеретом або стеблами соняшнику, після чого проводять мульчування пристовбурних кіл мохом, перегноєм, компостом або листям. Додаткове обладнання дрібною металевою сіткою захистить деревця від набігів зайців. Після підмерзання ґрунту штамбики додатково підгортають землею на висоту 20-30 сантиметрів, а після снігопаду – ще й снігом. Зауважте, землю і сніг для підгортання слід брати подалі від саджанців, щоб не оголювати їх коріння. Для невеликої кількості посадкового матеріалу утеплення можна організувати іншим чином: надіти на саджанці ящики або бочки без дна і засипати порожнину сумішшю листя із землею. Навесні після сходу снігу каркаси потрібно буде зняти і розподілити листя біля стовбурів.

Таким чином, восьме правило осінньої посадки: забезпечити оптимальні умови для вдалої зимівлі дерев.

На останок можна доповнити, про правила зберігання і зимівлю завчасно не висаджених саджанців в осінній період.




Схожі записи за темою:


Оцінити будь ласка статтю:


1 коментар до запису “Посадка дерев восени – головні правила”

  1. Diserа :

    На зиму краще приживаються, головне до морозів посадити.

Залишити коментар: