Фізаліс суничний – вирощування і збір врожаю

Vitaliy

Фізаліс суничний, як ще називають - ягідний.

Фізаліс суничний, або ягідний (Physalis pubescens), який ще називають: барбадоський фізаліс, суничний томат, карликовий капський аґрус походить з Південної Америки. Це однорічна рослина родини пасльонових, висотою 35-45 сантиметрів, зі сланкими напівпіднятими гілками. Стебло й листки густо опушені.

Фізаліс суничний скоростигліший від мексиканського: вегетаційний період триває 90-100 діб. Стиглі плоди мають бурштиново-жовте забарвлення та солодкий смак і суничний аромат. Вони обгорнуті чохликом, який виконує захисну функцію.

За розмірами плодів та врожайністю фізаліс суничний поступається мексиканському, але переважає його за смаковими якостями та вмістом вітамінів. Діаметр плодів близько одного сантиметра, вага 3-5 грамів. Урожайність – 0,5-1,5 кілограми з одного м².

Вирощують фізаліс так, як і помідори, на добре освітлених ділянках, що не підтоплюються ґрунтовими водами, на всіх типах ґрунтів, крім кислих (рН не нижче 4,5). Попередниками можуть бути будь-які культури, крім тих, які належать до родини пасльонових, тобто картопля, помідор, баклажан, перець. Щоб запобігти зараженню хворобами й шкідниками, після цих культур можна вирощувати фізаліс не раніше, ніж через три роки.

Навесні ґрунт перекопують на глибину 20-25 сантиметрів разом з перегноєм або компостом з розрахунку 40-50 кілограм на метр квадратний. Потрібно використовувати лише перепрілі органічні добрива, тому що свіжий гній дає сильний приріст листкової маси і затримує достигання плодів. Якщо є можливість, то можна внести і мінеральні добрива з розрахунку на 10 м²: азоту – 30-40 грам, фосфору – 10-15, калію – 40-50, кальцію – 40-50, магнію – 8-10 грамів. Якщо немає мінеральних добрив, то використовують деревний попіл (1-1,5 кг на 10 м²).

Щоб запобігти вірусним хворобам, насіння перед сівбою потрібно обробити. Для цього його витримують у 1% розчині марганцевокислого калію протягом 15 хвилин, потім промивають і просушують.

Розсаду фізаліса вирощують так, як і помідорову. Насіння сходить на сьомий-десятий день після висівання. Сіянці пікірують у фазі одного-двох справжніх листочків на відстані восьми-десяти сантиметрів між рядками і 5-6 см між рослинами. Висаджують у ґрунт наприкінці травня – на початку червня, розміщуючи рослини за схемою 50 х 40 сантиметрів. Через 40-50 днів після появи сходів фізаліс зацвітає і через тиждень-два починають утворюватися перші плоди, які обгорнуті чохликами і знаходяться на коротких черешках у розгалуженнях нижніх гілок. Достигаючі плоди жовтіють і починають опадати – саме в цей час їх потрібно збирати. На верхніх гілках рослина тільки квітує, а плоди зав’язуються значно пізніше, тому і збирають їх не всі одразу, а в міру достигання: спочатку нижні, потім – верхні яруси. Збирання врожаю необхідно закінчувати до перших приморозків. Навіть якщо на рослині залишилися недостиглі плоди, їх також потрібно зібрати. В сухому приміщенні за температури плюс 1 – плюс 4ºС вони доволі добре зберігаються і їх можна використовувати протягом усієї зими.

Фізаліс вирощують і безрозсадним способом. Для цього підготовлене насіння висівають в ґрунт наприкінці квітня або протягом травня.

На 10 м² використовують його один грам, змішуючи для рівномірного висіву з сухим піском. Висівають рядками з міжряддями 50 см. Через 1-2 тижні з’являються сходи, які проріджують, залишаючи відстань між рослинами 30-40 сантиметрів. Подальша агротехніка така ж, як і в помідорів, за винятком того, що фізаліс не пасинкують і не підв’язують.

У Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України виведено сорт фізалісу суничного Жаринка, який районовано в Україні з 2003 року.

Хімічний склад плодів фізалісу синусного дає змогу використовувати його при деяких захворюваннях: це здебільшого хвороби нирок, шлунка і стравоходу. Плоди мають глистогінні та послаблюючі властивості, а також рекомендуються для харчування хворих і ослаблених людей. Дієтичні властивості плодів зумовлені оптимальним поєднанням цукрві та кислот, значним вмістом вітаміну С.

Завдяки суничному аромату з ягідного фізалісу готують, як правило, солодкі страви: компоти, варення, родзинки, цукати, джем, мармелад, пюре, повидло, цукерки, желе, начинку для пиріжків.

Для одержання насіння вибирають найкращі, повністю достиглі плоди, видаляють насіння, промивають його і підсушують. Схожість насіння становить 90-96% і зберігається воно близько п’яти років.

Як бачите, виростити фізаліс нескладно. Тим більше, що він не пошкоджується колорадським жуком, хоч, як і картопля, належить до родини пасльонових. На відміну від помідорів, він стійкий до фітофтори. Отож нехай на вашій присадибній ділянці з’явиться ця чудова рослина – фізаліс.

Автор: Н.М. Смілянець,

Національний ботанічний сад

Ім. М.М. Гришка НАН України

Метеріал із журналу: “Дім сад город”