Тархун і його вирощування на городі

Vitaliy

Тархун має чималу кількість різних назв: полин естрагон, острогін або естрагон. Трав’яниста багаторічна рослина. Дерев’янисте, товсте і з підземними пагонами кореневище. Прямо-стоячі стебла, у верхній і середній частинах гіллясті. Висота стебел близько 1,5 метрів. Лінійно-ланцетні листя, нижні стеблові – двох-трироздільні, а верхні і середні – цілісні. Квітки жовтого забарвлення в кошиках кулястої форми, які зібрані на верхівках бічних гілок і центрального стебла в густі вузькі волотисті суцвіття.

Насіння буре, плоске і дрібне. Батьківщиною тархуну вважають Монголію і Південний Сибір. Дикоростучий тархун можна зустріти на Кавказі, в Північній Америці, Китаї, Монголії, в Малій, Середній і Східній Азії, по всій Європі (винятком є північна Європа) і в степових, лісостепових частинах України. Як пряно-ароматичну рослину тархун, людина знає з давніх часів. З давніх пір його обробляють в Сирії, а сирійська назва цієї рослини «тархун» широко вживається в більшості країн Сходу, а також за його межами. Як культурі трава тархун в західній Європі відома ще з Середніх віків. Згадки про тархун є в письмових грузинських джерелах 17-го століття, а в Росії зустрічається з 18-го століття, тоді називали «драгунів-трава». Тархун в наш час часто вирощують на городах і садах як пряну рослини. У нашій країні вже виведено чотири сорти тархуна.

Агротехніка вирощування тархуну

Тархун зовсім невибагливий до умов ґрунту, проте краще росте у вологих, багатих і рихлих ґрунтах.

Його не можна розміщувати на дуже сирих ділянках, де є шанс вимокання рослини. Для нього краще відводити відкриті ґрунти з хорошим освітленням. На одному місці тархун можна обробляти не більше 15 років.

Розмноження тархуну рекомендується здійснювати вегетативним способом, поділом кореневищ, живцюванням. Насінням, як правило, ніхто не розмножує, так як у рослин, розмножених таким способом, аромат слабшає вже в першому поколінні, а в п’ятому він зовсім зникає і з’являється гіркота.

Дуже ефективно здійснювати зелене живцювання тархуна в умовах нечорноземної зони. Живцювання здійснюють у відкритих ґрунтах в пікірованих ящиках, наповнених пухким, легким і родючим субстратом, який складається з однакових частин торфу й перегною, з невеликим додаванням піску.

В третій декаді травня – першій декаді червня нарізують з маточних рослин живці довжиною до 15 сантиметрів, їх висаджують в пікірувані ящики на глибину до 5 сантиметрів з відстанню між рядками і в рядках 6 сантиметрів. Через 10-15 днів настає укорінення живців. В третій декаді липня – першій декаді серпня живці, які вкорінилися можна висаджувати на постійне місце. Розміщувати рослини треба з відстанню в ряду в 30-35 сантиметрів і між рядами в 75-80 сантиметрів.

Розмножуючи тархун діленням, необхідно перед посадкою порізати кореневище на частини так, щоб кожна частина мала коріння і бруньки, потім їх потрібно висадити на постійне місце з площею живлення 30×70 сантиметрів, із обов’язковим регулярним поливанням. Застосовувати даний спосіб розмноження варто лише навесні.

За вегетаційний період проводять три-чотири прибирання, зрізуючи рослини приблизно на рівні 15 сантиметрів від поверхні землі. Зрізати пагони необхідно ранньою весною, як тільки вони досягнуть висоти 20-25 сантиметрів.