Утилізація рослинних залишків або правила компостування



Утилізація рослинних залишків чи правила компостування?

Компостування – дуже ефективний спосіб утилізації бур’янистих рослин, надлишків сидератних культур і накопичених на городі органічних залишків. Якість отриманого компосту залежить від того, наскільки будуть дотримані деякі правила компостування на ділянці.

Отже:

  • компостна яма (контейнер або купа) повинна бути облаштована в такому місці на ділянці, де вона нікому не буде заважати – ні власникові, ні його сусідам;
  • компост обов’язково потрібно накривати травою, торфом або землею, а для додаткового збагачення, можна додавати добрива і золу;
  • слід простежити, щоб компостна купа не перетворилася в розсадник злісних бур’янів (рослинні залишки бажано не звалювати, а укладати всередину квітками, а корені мають залишаються зовні і підсихати);
  • компост краще дозріє, якщо його витримати два роки і перелопачувати два рази протягом кожного сезону;
  • не варто кидати в компост сміття, а також хімічні, неорганічні та інші шкідливі матеріали;
  • деревне листя і грубі здерев’янілі залишки краще тримати в окремій ямі, оскільки процес їх розкладання йде набагато повільніше.

Збагатити компостну купу мінеральними елементами допоможуть так звані рослини-накопичувачі. Наприклад: листя дині і гречки здатні накопичувати кальцій, живокіст-калій, кропива наситить залізом і азотом, а листя ріпаку та гірчиці забезпечать фосфором. Городники нерідко вирощують живокіст і люцерну спеціально для наповнення компосту сидератною масою. Велику кількість рослинної маси дає соняшник, але його можна додавати в компост лише до того моменту, поки стебло не почне грубіти (висота не більше 1,2 метри).

Опале з дерев листя рекомендується компостувати окремо від інших видів органіки, так як в його розкладанні беруть участь мікроскопічні гриби. Цінність золи після спалювання листя досить низька, мінеральних елементів в ній дуже мало. Однак листя містить деякі важко-разкладаючі компоненти, завдяки яким ґрунт можна забезпечити стабільним гумусом. Саме тому опале листя краще компостувати, а не палити. Компостування протягом двох-трьох років, при доброму зволоженні і щільному трамбуванні, дасть відмінний продукт, за характеристиками практично нічим не гірший від торфу. На піщаних і глинястих ґрунтах він принесе величезну користь. Закладається, як правило, разом із вапном і звичайним компостом.

Смердючий запах – головна ознака поганої якості компосту. Він свідчить про те, що правила компостування в повній мірі не дотримувалися. Після досягнення зрілості запах компосту повинен бути приємним, схожим на запах землі в лісі.

Перевіряють готовність компосту шляхом проведення проби на схожість, а тестувати найкраще такою культурою, як крес-салат. Тест покаже ступінь впливу компосту на ріст рослин. Якщо їх проростання відбудеться із затримкою, значить, використовуваний матеріал ще не готовий. Його потрібно гарненько перемішати і залишити ще на місяць (як мінімум) для повного дозрівання.

Як робиться проба на схожість? Для цього підійде будь-яка невелика ємність, у яку потрібно насипати компост, злегка його зволожити і ущільнити, а потім висіяти крес-салат. Якщо матеріал якісний, то сходи з’являться вже через три дні, а ще через два почнеться утворення листочків. Зелене листя свідчать про те, що компост дозрів і його можна застосовувати. Коричневе або жовте листя вказує на затримку в рості – такий компост не зовсім дозрів, його використовувати ще рано.

Рекомендую почитати про підживлення рододендронів.





Схожі записи:



Залишити коментар: