Чорноплідна горобина

Vitaliy

По відношенню до розташування та ґрунтів чорноплідна горобина мало чим відрізняється від інших плодових і ягідних культур. Вона також не виносить сухих схилів, замкнутих улоговин і високого рівня ґрунтових вод. Для неї придатні схили всіх напрямків, крім південного, і всі типи ґрунтів, крім кам’янистих, засолених і заболочених. Несприятливі рельєфні умови негативно впливають на продуктивність культури.

Сприятливе розташування плантацій горобини і гарний їх захист обумовлює гарне снігонакопичення. Сніг є надійним засобом укриття кущів горобини на зиму і отримання регулярних врожаїв цієї культури.

Встановлено, що більш високий урожай горобина дає, коли в листопаді висота снігового покриву досягає максимальної. Пошкодження горобини весняними заморозками багато в чому залежить від рельєфу ділянки, на якій знаходиться.

При виборі місця для посадження та вирощування горобини необхідно враховувати насамперед її високу світлолюбність, підвищену вимогливість до вологи і недостатню морозостійкість. Горобина мало чутлива до кислотності ґрунту, тому її можна садити і на ґрунтах з підвищеною кислотністю, але їх необхідно вапнувати. Оскільки коренева система горобини може проникати на глибину до 3 метрів, ґрунт повинен бути пухким і волого-пропускним.

Горобина, як і інші плодово-ягідні культури, потребує захисту. Вона може бути природною (ліс, пагорб, гора) або штучною, у вигляді захисних деревних насаджень. У зв’язку з цим чорноплідну горобину можна висаджувати невеликими ділянками на лісових галявинах, де накопичується більше снігу та є гарний захист від вітру.

Захисні лісові смуги повинні бути з протягами. При їх створенні краще використовувати такі породи дерев, як береза, тополя, модрина.

Відведену під горобину ділянку розбивають на ділянки прямокутної форми, виділяючи при цьому дорожню мережу. Розмір ділянки залежить від рельєфу місцевості, захищеності ділянки та деяких інших причин.

Ділянку очищають від найбільш злісних бур’янів, вирівнюють, добре удобрюють і обробляють. Якщо ґрунт засмічений пирієм, ого очищають хімічним способом. Для цього за три-чотири місяці до посадки поверхню обробленої ділянки обприскують розчином трихлорацетата натрію в дозі 30-40 кг/га.

Оскільки горобина – теплолюбна культура і на загущення реагує різким зниженням врожаю, то при посадці дуже важливо правильно встановити площі. В даний час оптимальною визнана схема посадки 4 × 3 метри.

На присадибних ділянках і в колективних садах посадки горобини розміщують трохи густіше – за схемою 3 × 2,5-2 м, так як обробка ґрунту тут ручна.

При закладці плантації велике значення має вік і якість посадкового матеріалу. Бажано, щоб він був дворічний, першосортний, оскільки це прискорює плодоношення рослин.

Саджанці для посадки краще купувати в розплідниках восени. Коріння чорноплідної горобини дуже чутливі до вологи і температури повітря і тому при перевезенні їх треба всіляко оберігати від підсушування і підморожування. Заморозки в 1,5-2,5° для оголених коренів горобини вже згубні. Перед завантаженням коріння саджанців вмочають у глиняну бовтанку, а після завантаження вкривають вологою соломою, мохом або тирсою, а зверху – плівкою, мішковиною або брезентом. Привезений посадковий матеріал прикопують в постійну (зимову) при копку. Якщо він відразу використовується на посадку, його прикопують тимчасово на краю посадкової ділянки. Коли коріння саджанців підсихає при перевезенні, або ґрунт на місці прикопування дуже сухий, то його рясно поливають.