Кизильник блискучий: посадка, догляд, розмноження

Vitaliy

Кизильник блискучий – декоративний чагарник, батьківщиною якого є Східна Сибір. В природі зустрічається в заростях чагарників або в складі підліску світло-хвойних лісів.

У культурі використовується з початку 19 століття. Широко поширений на території пострадянського простору завдяки своїй невибагливості і простоті вирощування. Його використовують для озеленення міст і присадибних ділянок, при створенні живоплотів і групових посадок. Чагарник користується популярністю у садівників завдяки пишній кроні, глянсовим листям темно-зеленого кольору і численним чорним плодам, які зберігаються на гілках до глибокої осені.

Догляд за кизильником блискучим

Кизильник блискучий краще розвивається на добре освітлених ділянках, але мириться і з півтінню. Рослина мало-вимоглива до родючості ґрунту, але якщо є можливість, можна заповнити посадкову ямку субстратом, складеним з дернової землі, торфу і грубозернистого піску в пропорції 2:1:2. На дно насипається дренаж, що складається з гравію або битої цегли.

Кизильник блискучий легко переносить недолік зволоження, стійкий до пилу і загазованості. Навіть у самих несприятливих умовах він здатний цвісти і плодоносити. Дорослі екземпляри можна поливати буквально кілька разів за літо, якщо воно спекотне й посушливе. Але нерідко навіть в таких умовах рослини обходяться без поливу. Відповідно, як і для інших посухостійких культур, пере-зволоження неприпустимо. У гігієнічних та естетичних цілях бажано періодично змивати пил з листя. Особливо це актуально для живоплотів з кизильника, що обмежують ділянку.

Дана культура морозостійка, добре переносить тривале зниження температури, так і її перепади. Тому, як правило, кущі не вимерзають без укриття навіть у безсніжні зими. Але якщо ділянка розташована в регіоні з суворим кліматом, краще все-таки підстрахуватися і присипати основу кожного куща сухим листям або торфовим шаром 3-6 сантиметрів. Можна пригнути гілки до землі, щоб уберегти їх від впливу низьких температур.

Навесні кизильник підгодовують повним мінеральним добривом з високим вмістом азоту. Влітку перед початком цвітіння вносять фосфорні-калійні підживлення.

Кизильник блискучий добре переносить стрижку, яка стимулює розгалуження і дозволяє зробити кущ більш щільним, пишним і компактним. Допускається стрижка на третину довжини однорічного пагона. Нові пагони відростають швидко.

Кизильник блискучий – розмноження

Розмножують кизильник блискучий насінням і вегетативно. Перший спосіб тривалий і трудомісткий. Насіння стратифікують досить довго – від року до 15 місяців. Термін стратифікації можна зменшити до 1-3 місяців, якщо попередньо обробити насіння сірчаною кислотою. Схожість, як правило, не перевищує 60%. Для того щоб відразу відкинути неповноцінні насіння, перед стратифікацією їх потрібно залити водою і прибрати ті, які спливуть на поверхню.

Вегетативне розмноження дещо простіше. Живцюють кизильник в різний час, але кращим строком вважається середина літа (залежно від місцевості – від середини липня до початку серпня). Для укорінення використовують зелені живці, які висаджують в торфово-піщану суміш і вкривають плівкою. Догляд за насадженнями полягає в регулярному зволоженні і провітрюванні. Для кращого ефекту посадковий матеріал обробляють 0,005% -ним розчином ІМК (можна використовувати і інший стимулятор) протягом 16 годин.

Відводки – найбільш простий спосіб розмноження даної культури. Для цього потрібно підготувати ґрунт у тому місці, де буде прикопаний пагін кизильника. Її слід перекопати на глибину близько 50 сантиметрів, додати торф і пісок, щоб забезпечити доступ повітря до молодих коренів. Пагін розміщується на глибині близько 10 сантиметрів від поверхні ґрунту, прикріплюється до землі дерев’яною або металевою дужкою і присипається ґрунтовою сумішшю вищеописаного складу. Ця процедура проводиться на початку літа. Восени потрібно відрізати відводок від материнської рослини і залишити його на тому ж місці, а в наступному році, на початку вегетаційного періоду, пересадити.

Шкідники кизильника блискучого

Кизильник блискучий стійкий до патогенів, але ослаблені рослини все ж можуть вражатися хворобами (фузаріозом) і шкідниками (ведмедиця жовта, попелиця, моль). Частини рослини, уражені фузаріозом, видаляють і спалюють, здорові ділянки обробляють фунгіцидами (наприклад, фундазолом), ними ж обробляють ґрунт.

Для боротьби з комахами використовують інсектициди рослинного походження (деревій, часник, махорка) або (в запущених випадках) дозволені штучні препарати.

Щоб рослини не хворіли, потрібно дотримуватись правил агротехніки: висаджувати кизильник блискучий в добре провітрюваних місцях з повноцінним освітленням і низьким рівнем залягання ґрунтових вод, поливати листя, щоб очистити їх від пилу, вчасно видаляти пошкоджені пагони, не перегодовувати кущі азотом, особливо після середини літа.