Які сидерати сіють в осінній період?

Vitaliy

За відгуками багатьох власників присадибних і дачних ділянок, посів сидератів в саду і на городі приносить безсумнівну користь для виснажених земель і сприятливо позначається на врожайності всіх рослин, під які вони використовуються.

Сидерати або зелені добрива по ефективності настільки ж цінні, як і традиційна органіка (гній травоїдних, послід птахів, компост, торф, перегній тощо). Серед власників дачних ділянок і невеликих городів все більш популярним стає метод поліпшення фізико-хімічних показників ґрунту шляхом сидерації. Що означає цей термін?

Посаджені на вільні грядки скоростиглі сидеральні культури за 50-60 днів нарощують необхідний обсяг зелені. Цю вегетативну масу скошують і заорюють в ґрунт. Розкладаючись у ґрунті, залишки коренів і саме бадилля рослин, насичують його біогумусом, мінеральними солями, мікроелементами та корисними для майбутніх культурних посадок фітонутрієнтами.

Потужна коренева система сидеральних сіянців не тільки рихлить ґрунт на велику глибину (до півтора метра), проникаючи в її нижні горизонти, але і витягує звідти важкодоступні форми фосфатів, попутно перетворюючи їх у добре засвоювані коріннями рослин сполуки. А це означає, що поліпшується не тільки структура, але хімічний склад ґрунту.

Переваги сидерації:

підвищення родючості всіх типів ґрунтів;
відновлення балансу мінеральних солей;
структуризація важких глинястих земель;
запобігання ерозії родючого шару ґрунту;
пригнічення росту всіх видів бур’янів;
створення сприятливих умов для життєдіяльності дощових черв’яків і корисної ґрунтової мікрофлори;
дезінфекція землі, очищення її від шкідників і паразитів;
звільнення від необхідності внесення органічних і мінеральних добрив;
підвищення плодючості та урожайності фруктових дерев, ягідних кущів, овочів і ягід.

При необхідності скошену зелень можна використовувати для компостування, в якості мульчі або на корм домашнім травоїдним тваринам і птахам.

Осінній посів сидератів

Досвідчені городники відразу після збирання картоплі, часнику, цибулі, ранньої капусти, редиски та огірків, збирають рослинні залишки і приступають до посіву сидератів. Для цього достатньо грядки перекопати на глибину штик лопати, розкидати насіння вибраних рослин, згідно з нормами посіву кожної культури, і закласти їх граблями. При відсутності дощів посадки рекомендується зволожити методом дощування.

Визначаємося з видом сидератів

Вибираючи сидеральні культури слід враховувати, які рослини зростали на кожній ділянці, а також тип ґрунту. До універсальних сидератів відносять фацелію і гречку. Найбільш морозостійкими сидератами, що покривають ґрунт соковитою зеленню до першого снігу, вважаються: озиме жито, буркун білі та кінські боби.

Якщо на городі легка піщана земля, з якої за осінь і зиму вимивається велика частина поживних сполук, то можна спробувати удобрити за допомогою посіву люпину однорічного. Після того, як рослина вступить у фазу бутонізації (через 55-65 днів), бадилля скошують, подрібнюють і заорюють на невелику глибину (близько 8 см). Найзручніше це робити плоскорізом.

Важкі глинясті землі можна якісно розпушити посадками озимого жита. Ця рослина своїми потужними коріннями зробить ґрунт волого і повітропроникним, очистить його від кореневої гнилі, запобіжить формуванню ґрунтової кірки, заглушить зростання стійких бур’янів (пирію, кульбаби).

А ось хрестоцвіті рослини не рекомендується сіяти, ні до, ні після всіх сортів і різновидів капусти, ріпи і редису, так як небезпека накопичення в ґрунті шкідників і хвороб збільшується багаторазово. З цієї ж причини бобові небажано застосовувати до і після гороху, квасолі, арахісу, сої, сочевиці.

До і після картоплі фахівці радять використовувати сидерати, які мають фітосанітарний ефект. Наприклад, гірчицю або редьку олійну. Коріння і бадилля цих рослин насичені ефіролями, гірчичним маслом і фітонцидами, які пригнічують життєдіяльність збудників багатьох хвороб, зокрема, парші та спор грибків, а також паразитів (нематоди, дротянки, травневих жуків, плодожерки).

До і після капусти, редиски, кабачків, огірків, патисонів краще засіяти плантацію бобовими сидератами, які збагатять ґрунт азотом завдяки наявності на кінцях корінців азотфіксуючих бульбочкових бактерій. Підійдуть і озимі злаки (жито, пшениця, овес), а також універсальна фацелія і однорічний люпин.

Грядки, на яких росли томати, перець, баклажани, корисно засіяти буркуном, ріпаком, люцерною, редькою олійною, гірчицею білою, фацелією, гречкою, конюшиною.

Якщо потрібно перенести на інше місце садову полуницю, то звільнену із-під неї ділянку буде корисно засіяти житом. Цей злак очищає ґрунт від нематоди, яка часто присутня в ній після полуниці.

Прибирання сидератів

Через два місяці після посіву великі сидерати скошують. Основне правило – встигнути заорати рослини до, або в момент початку цвітіння. Найзручніше для таких цілей використовувати трімер, який одночасно подрібнює вегетативну масу. Далі грядку перекопують на глибину близько 30 см, попутно заорюючи в землю зелень.

Ще один варіант – залишити покривні рослини на грядці на зиму. Це доцільно, якщо перший сніг випав рано, чи у випадках, коли проведений пізній посів (жовтень-листопад). Такий натуральний «килим» сприяє утриманню снігу на грядках і попереджає глибоке промерзання ґрунту.

За період холодів зелень сидеральних культур частково розкладеться. Перекопування напіврозкладеної біомаси здійснюють навесні, а вже через місяць можна приступати до посіву: ярового часнику, цибулі-сіянки, цибулі-чорнушки, селери, моркви, петрушки, буряку, листової зелені тощо.

Результат від використання сидератів відзначають практично всі дачники. Відпадає необхідність в прополці вільних грядок, які за осінь встигають сильно зарости бур’янами, родючий шар ґрунту знаходиться під захистом покривних сіянців від розмивання осінніми дощами і вивітрювання, а після заорювання біомаси можна не витрачати кошти на купівлю дорогої органіки та мінеральних добрив.