Калла домашня (зантедескія), догляд у кімнаті



Назва «калла» у літературних джерелах часто зустрічається при описі зовні схожих представників сімейства Ароїдних – білокрильника, аронника і зантедескії, але з усіх цих рослин у домашніх умовах прийнято вирощувати тільки Зантедескію (Zantedeschia) – екзотичну гостю з Південної Африки. Довгий час у розпорядженні вітчизняних квітникарів перебувала лише Зантедескія ефіопська (Zantedeschia aethiopica) – велика рослина з серцеподібним, витончено-вигнутим листям і високими (до 1,5 метри) квітконосами, що утримували тонкі жовті суцвіття, загорнуті в білі покривала. Але інтерес до цієї рослини різко зріс, коли в продажу з’явилися приголомшливі низькорослі (до 50 сантиметрів) «кольорові» калли з золотисто-жовтими (Калла Еліота), рожево-червоними і бузково-бордовими (Калла Реманна) покривалами, забарвлення яких було однотонним або з перехідними відтінками. Несподіванкою для квітникарів стало те, що умови утримання «кольорових» калл набагато відрізнялися від звичних.

Калла (зантедескія) догляд в домашніх умовах

Щоб створити правильні домашні умови для купленої калли, для початку потрібно визначитися, до якої саме групи вона належить. «Білі» калли – кореневищні рослини і не мають в кореневій системі ні бульб, ні цибулин, а «кольорові» калли – бульбові рослини. Калли обох груп для нормального цвітіння повинні щорічно мати період спокою (2 – 6 місяців), під час якого «білі» калли припиняють ріст, а «кольорові» повністю його припиняють, скидають листя і «відпочивають» у вигляді сплячої бульби. Рослини першої групи віддають перевагу помірній температурі, рясному поливу і вологості, а калли другої групи в таких умовах будуть страждати від перезволоження, внаслідок чого їх бульби почнуть загнивати і рослини загинуть.

Досить часто квітникарям буває складно визначитися з часом, коли куплена калла повинна відпочивати. Це зазвичай відбувається із-за того, що надходять у продаж гібриди (як правило, голландські) «готують» стимуляторами росту до будь-якого часу року і цвісти вони можуть навіть тоді, коли в природних умовах у них повинен бути період спокою. Цикли розвитку у таких рослин збиваються і деякі з них можуть не йти на спокій протягом цілого року після покупки, але з часом вони все одно встановлюють правильний режим. Завдання квітникаря – забезпечити оптимальний температурно-вологісний режим, освітлення, підживлення та поливання, а калли після цвітіння самі поступово перейдуть в період спокою.

Всі калли віддають перевагу яскравому розсіяному освітленні (не під прямим сонцем), причому не скидають листя, «білі» екземпляри мають потребу в ньому навіть в період спокою. Із-за нестачі світла ці рослини нерідко відмовляються цвісти, їх черешки витягуються, а у «кольорових» видів бліднуть покривала. Утримання калли, виключно під штучним освітленням в період активного росту, має забезпечувати тривалість світлового дня 10 – 12 годин.

Вологість і полив, що потрібні каллі

Вологість для «білих» калл (зантедескій) потрібно підтримувати в межах 70 – 80%, особливо в приміщеннях з підвищеною температурою. Для цього горщики з рослинами потрібно ставити на піддон з вологим керамзитом, два рази в день обприскувати листя або протирати їх вологою губкою. «Кольорові» калли менш вибагливі: їх можна утримувати при вологості 50 – 60%, теж встановлювати на піддони з вологою галькою (мохом-сфагнумом), але обприскування проводити рідше і дуже акуратно, або взагалі замінити тільки протиранням листя, щоб волога не стікала по черешкам і не викликала гниття бульби.

До поливу і зволоженості ґрунту «білі» калли вважаються дуже вимогливими, так як в природі вони воліють рости на заболочених ділянках. В період активного зростання режим поливу для них рекомендується підтримувати рясний, але щоб не провокувати застій вологи і гниття коренів, бажано проводити процедуру після просихання верхнього (не більше одного сантиметри) шару і зливати залишки води з піддону через 15 хвилин. «Кольорові» калли в таких рясних поливах не потребують, навпаки – застій води в грунті може стати причиною утворення гнилі на бульбах. Ці рослини рекомендується поливати теплою водою, тільки по краю горщика і тільки після просихання грунту на 2 – 3 сантиметри. Після цвітіння для обох груп калл частоту поливів скорочують, а «кольоровим» через 1 – 2 місяці повністю припиняють. За цей час в виснажену після цвітіння бульбу переходять поживні речовини з наземної частини, і вона поступово відмирає. Різко «вводити» калли в період відпочинку, зрізуючи листя або обмежуючи полив в інший час, вкрай не рекомендується, інакше бульби не дозріють повноцінно. Зазвичай у всіх калл, відновлення режиму, початок періоду спокою потрапляє приблизно на жовтень – листопад, а закінчення на лютий – березень, але ці терміни можуть зсуватися в залежності від зовнішніх факторів. Наприклад, у літню спеку калла може призупинити зростання і зацвісти трохи пізніше, змінивши і час підготовки до відпочинку.

Підживлення для калл

Дуже важливо для правильного розвитку і цвітіння цих рослин проводити своєчасні підживлення. Деякі квітникарі в літній період практикують щорічну висадку домашніх калл у відкритий ґрунт, де вони можуть отримувати достатньо поживних речовин, однак при постійному утримані в домашніх умовах рослинам просто необхідні органічні та комплексні мінеральні добрива, які слід вносити по черзі раз в два тижні. Щоб калли не нарощували м’ясисті листя на шкоду цвітінню, на початку періоду вегетації не рекомендується зловживати азотними підгодівлями. Після появи квітконосів до початку розпуску суцвіть в якості добрива можна використовувати підкислюючий грунт-сечовину, а з початком цвітіння – настій шкаралупи яєць. Кореневі підгодівлі корисно поєднувати з позакореневою, але при цьому не можна обприскувати покривала суцвіть, інакше вони покриються плямами і швидко втратять декоративність. Про нестачу поживних речовин можна судити за зовнішнім виглядом калли: листя рослин втрачають блиск і никнуть при нестачі азоту, а при нестачі калію піднімають вгору загострені кінці.

Температура для калли

Температурний режим для «білих» і «кольорових» калл (зантедескій)  має значні відмінності, хоча існують і загальні правила: при підвищеній температурі в поєднанні з низькою вологістю всі калли можуть вражатися шкідниками (попелиця, павутинний кліщ, трипси) і принципово не цвітуть при різких її перепадах. Кореневищні рослини першої групи рекомендується в період вегетації зберігати при 18 – 20 °с, поступово знижуючи її після цвітіння до температури 10 – 13 °C, при якій «білі» калли повинні відпочивати як мінімум 1,5 – 2 місяці. «Кольорові» калли краще розвиваються при 20 – 24 °C і невелике коливання нічної і денної температури позитивно впливає на правильне формування черешків їх листя, але для повноцінного дозрівання бульб і закладання квіткових бруньок, відцвілі рослини рекомендується місяць містити без поливів при температурі 25 – 27 °C. Утримувати бульбові калли в таких умовах можна навіть у викопаному стані, але тільки з листям, щоб протягом місяця вони передали поживні речовини в бульби і після висихання легко відокремилися. Достиглі бульби без листя слід укласти на суху зимівлю в холодильник або льох (t +3 – +5 °C) до березня – квітня. Для успішного зберігання їх бажано пересипати тирсою або помістити в окремі паперові пакети, укладаючи точкою зростання вгору і регулярно проводити контроль їх стану.

Пересадка, посадка калл (зантедескій)

Після закінчення періоду спокою всі домашні калли потребують посадки (пересадки) в новий поживний субстрат. «Білим» каллам (зантедескіям) ця процедура необхідна для того, щоб відокремити від материнських рослин дочірні паростки, так як вони не тільки послаблюють рослину, але і можуть стати однією з причин відсутності цвітіння. Якщо проводити регулярну прищіпку молодих бокових паростків і періодично акуратно замінювати верхній шар ґрунту в горщику, то кореневищні калли можна залишати без пересадки до 2-х років. Горщики для «білих» калл слід підбирати за розмірами кореневої системи – широкі (діаметр не менше 15 – 20 сантиметрів), але не занадто глибокі. Дренажний шар (великий керамзит) повинен становити не менше 5 сантиметрів, а грунтосуміш повинна мати слабо-кислу реакцію. Можна використовувати універсальні ґрунти для ароїдних і квітучих кімнатних рослин або самостійно готувати суміш з компосту (перегною), листової землі і чистого річкового піску, узятих в рівних частинах, і додати до них 1/4 частини глини, дві частини дернового ґрунту і суперфосфат з розрахунку: столова ложка добрива на 3 літри суміші. Занадто заглиблювати дорослі кореневищні калли при пересадці не рекомендується, але при дрібної посадці листя рослин можуть вилягати. Глибина посадки молодих вілдільників приблизно дорівнює діаметру кореневища, помноженому на три. Після посадки (пересадки) температуру в приміщенні поступово підвищують і з початком активного зростання (через 2 – 3 тижні) калли починають регулярно поливати й удобрювати за описаною вище схемою.

Що стосується «кольорових» калл, то для посадки однієї бульби цілком підійде три-літровий горщик. Перезимовані бульби в березні викладають на пророщування в тепле освітлене місце і обприскують два рази в тиждень. Через 2 – 3 тижні їх протягом 15 – 20 хвилин знезаражують в розчині марганцівки і після просушування висаджують. Дренаж «кольоровим» каллам організують такий же, а в ґрунті-суміші наполовину знижують кількість піску й зовсім виключають глину. Бульби при посадці укладають на тонкий шар піску і присипають на 1,5 – 2 сантиметри, а по мірі підростання листочків ґрунт-суміш поступово досипають. Горщики з бульбами поміщають на добре освітлене місце і перші два тижні не поливають, а потім встановлюють догляд за вище описаною схемою.

Якщо говорити про недоліки «білих» і «кольорових» калл, то варто згадати, що всі частини рослин є отруйними і при попаданні всередину можуть викликати у людини гостру блювоту, пухлину горла і рота. У зв’язку з цим рекомендується тримати домашні калли подалі від маленьких дітей, а процедуру посадки (пересадки) проводити в рукавичках. У всіх калл квіти, зрізані у фазі бутона, далі не розпускаються, а покривала не зрізаних суцвіть через місяць після початку цвітіння поступово «перефарбовуються» в зелений колір. Це є природним наслідком запилення, але з початком такого позеленіння квітконіжки рекомендується видаляти, щоб калла не припинила цвітіння повністю.

Серед переваг можна відзначити, що у відповідних умовах при регулярній підгодівлі всі калли охоче цвітуть, але у «білих» період цвітіння триваліший. «Білі» калли можна вважати більш пластичними, так як багато квітникарі цілком успішно вирощують їх в домашніх умовах на гідропоніці, пересаджуючи на період спокою в горщики з ґрунтом. На відміну від «кольорових» калл, бульби яких у спокої набираються сил не менше 4 – 5 місяців, «білим» каллам буває достатньо 1,5 – 2 місяці, щоб вони вже були готовими до цвітіння. І цією властивістю успішно користуються деякі квітникарі – після весняно-літнього цвітіння організовують їй «прискорену» зимівлю і змушують взимку цвісти повторно. Для цього каллу пересаджують (приблизно в серпні) у свіжий ґрунт і поміщають в прохолодні умови без поливу або ж у рослини зрізують листя, трохи вкорочують коріння і до посадки зберігають у вологому піску без освітлення при температурі 5 – 8 °C (підвал, холодильник) протягом двох місяців. По закінченні примусового спокою рослини привчають до висвітлення і кімнатним умовам, поступово підвищуючи температуру і організовують стандартний догляд та підживлення до закінчення цвітіння, після чого цикл повторюють. Природно, регулярні примусові зміни біоритмів для калл не проходять безслідно і вони в такому режимі живуть не більше 2-х років, хоча при одноразовому щорічному цвітінні можуть не втрачати декоративності до 5 – 8 років (особливо якщо в літній період ростуть у відкритому ґрунті). Оптимально для отримання цвітіння «білих» калл і взимку і влітку бажано мати кілька рослин і забезпечити їм різні терміни спокою: одні будуть цвісти влітку і відпочивати взимку, а інші – навпаки. Мають чітко встановлені біоритми «кольорові» калли цвітуть лише раз на рік, не більше.

Можливо, «білі» калли в будинку сьогодні можуть виглядати і дещо старомодно, але вони залишаються як і раніше елегантними, а серед барвистих «кольорових» примірників при бажанні можна вдало підібрати «родзинку» до будь-якого інтер’єру. І якщо ви не забобонні і незабаром все-таки плануєте придбати каллу, нехай вона стане самим чарівним оберегом у вашому будинку.





Схожі записи:



Залишити коментар: