Пеларгонія королівська – догляд, розмноження, щеплення, обрізка



Пеларгонія королівська - догляд, розмноження, щеплення, обрізка.

Назвати пеларгонію королівську (Regal Pelargonium) просто геранню, а тим більше по-народному «калачиком» – язик не повертається. Незважаючи на те, що більшість з 250 видів, які входять в рід Пеларгонія (Pelargonium) вважаються невибагливими, садовими, балконними і кімнатними рослинами, здатними розвиватися і тривало цвісти в різних умовах. Саме пеларгонію королівську за «аристократичний» зовнішній вигляд і підвищені вимоги в догляді квітникарі «нагородили» почесним званням «королівська». Вона ж, у свою чергу, на «королівські примхи» і не скупиться: мало того, що її цвітіння триває набагато коротше, ніж у інших видів, так ще й із-за помилок у догляді воно може взагалі бути відсутнім. До утримання на відкритому повітрі вона ставиться не надто прихильно, а труднощі в її розмноженні взагалі хвора тема для новачків. Але, як би там не було, серед квітникарів все одно залишаються і з’являються нові «фанати» чарівного цвітіння королівських пеларгоній, готові заради нього йти на будь-які жертви. Чим же доведеться пожертвувати при вирощуванні цієї рослини, і чи варто віддати перевагу саме їй?

Незаперечною перевагою королівської пеларгонії є її квітки. Їх будова дуже нагадує квітки віоли: верхні пелюстки накладаються на нижні характерним «віялом». Квітки можуть бути простими або махровими, пелюстки із хвилястими або гофрованими краями, однотонними або прикрашеними контрастними «вічками» і штрихами. Як і у віоли, у деяких сортів королівської пеларгонії насичене забарвлення верхніх пелюсток, яке сильно контрастує з більш спокійним кольором нижніх пелюсток. Але, якщо для першої рослини червоний колір і його варіації – рідкість, то колірна палітра другої включає практично всі відтінки червоного. Від блідо-рожевого до насичено-бордового і темно-фіолетового, а також білого, бузкового і лососевого кольору, але практично не містить «стандартних» для віол яскраво-виражених кольорів: синього і жовтого.

Діаметр кожної квітки у пеларгонії королівської при гарному догляді може досягати 5-7 сантиметрів, а під час цвітіння вдало сформований кущик весь покривається зібраними в зонтикові суцвіття квітами, утворюючи «строкату подушку». У цей час абсолютно приголомшливо виглядають прості сорти і махрові, причому в абсолютно будь-якій кольоровій гаммі. Регулярне видалення зів’ялих квітів дозволяє продовжити цвітіння рослини максимум до 3-4 місяців (навесні і влітку). Без квітів зовнішність пеларгонії королівської, багатьом видам навіть програє: зубчасте по краю листя не відрізняється ні особливим забарвленням, як ті ж рябо-листі пеларгонії (Variegated, Fancy-leaved pelargonium), ні яким-небудь запахом, як запашні (Scented-leaved pelargonium), або пеларгонії Унікуми (Unique pelargonium). Хоча деякі квітникарі вважають відсутність характерного «нав’язливого запаху» теж свого роду перевага цієї рослини.

Своєрідною перевагою пеларгонії королівської можна вважати компактні розміри. Так як висота її не перевищує 50 сантиметрів, рослина може використовуватися в якості балконної і в якості контейнерної, а також для посадки в підвісному кашпо. Зверніть увагу: як підтверджує практика, пеларгонія королівська краще цвіте саме в тісній ємності, тому невелике підвісне кашпо для неї буде навіть кращим варіантом, ніж об’ємний балконний контейнер. Абсолютно приголомшливо виглядають і так звані мініатюрні королівські пеларгонії – Ангельські пеларгонії, які у висоту виростають максимум до 30 сантиметрів. Колірна гамма Ангельських пеларгоній обмежується в основному білим і рожево-ліловим відтінком, а цвітіння в цілому не таке пишне, як у «стандартних» королівських сортів, зате воно триває з весни до кінця осені. Крім того, багато “мініатюрних” сортів набагато терпиме ставляться до посухи і дощу, а також володіють запашним листям, що дозволяє використовувати їх не тільки в якості витривалих балконних рослин, але і в якості природних «освіжувачів повітря» у закритому приміщенні.

Умови утримання королівської пеларгонії

Явним недоліком пеларгонії королівської можна вважати те, що ця «королівська особа» потребує підвищені вимоги до умов утримання. По-перше, вона абсолютно не переносить перезволожений або пересушений ґрунт, а також прямі сонячні промені і вітер. У зв’язку з цим її, на відміну від більшості інших видів, настійно не рекомендується висаджувати на літо в сад, де вона буде піддаватися подібним «випробуванням». Оптимально розмістити пеларгонію королівську на спокійно провітрюваній веранді, лоджії або балконі, де в післяобідній час вона буде не тільки знаходитися в півтіні, але і отримувати достатньо світла. На підвіконні в літній час, ця рослина потребує обов’язкового притінення, для попередження появи опіків на листі.

По-друге, хороше освітлення для пеларгонії королівської необхідне практично круглий рік. На відміну від зональних «родичок», які влітку достатньо «заряджаються» сонячним світлом і після цього непогано переносять зимівлю, навіть у недостатньо світлому приміщенні, пеларгонія королівська без додаткового освітлення не тільки витягується, але ще й не закладає бутони для майбутнього цвітіння. Тому для її успішного вирощування обов’язково доведеться придбати спеціальні люмінесцентні лампи (типу OSRAM Fluora тощо).

І по-третє. Значну роль в отриманні щорічного цвітіння рослини відіграє температурний режим. Пеларгонія королівська закладає бутони в зимовий період спокою тільки при температурі 12 – 15 °C, не вище і не нижче, а на підвищену температуру (вище 24 °C) в кращому випадку реагує щорічною відсутністю цвітіння, а в гіршому – взагалі зупинкою росту. Зверніть увагу: незважаючи на те, що Ангельські пеларгонії вважаються менш вимогливими до умов утримання у весняно-літній період, без щорічної прохолодної зимівлі і достатнього освітлення вони витягуються і відмовляються від цвітіння точно так само, як і звичайні королівські екземпляри.

Поливання пеларгоній

Що стосується догляду за королівською пеларгонією, то режим поливу для неї потрібно встановлювати відповідно із температурою приміщення – влітку регулярний і помірний, а взимку рідкісний і щадний. Настійно рекомендується використовувати для поливу м’яку відстояну або дощову воду і наливати її не в горщик, а в піддон, так як ущільнений ґрунтовий субстрат ця рослина переносить теж болісно. Цікаво, що склад оптимальної ґрунтової суміші для будь-яких пеларгоній, в тому числі і королівських, абсолютно однаковий – змішані в рівних частинах перегній, дернова і листова земля, торф і пісок (дренаж обов’язковий!). Але на відміну від інших видів, які стійко витримують щорічні пересадки в сад і назад, пеларгонію королівську цією процедурою часто «турбувати» не рекомендується, до того часу, коли кореневій системі стане явно не вистачати обсягу горщика. А так достатньо обмежуватися тільки додаванням свіжого ґрунту, в крайньому випадку проводити пересадку хоча б раз у два роки, так як несвоєчасне проведення цієї процедури може стати причиною відсутності цвітіння або його ослабленням. Зверніть увагу: при необхідності, пересадку пеларгонії королівської потрібно проводити якомога раніше – вже на початку лютого, так як вона раніше інших видів починає формування бутонів і цвітіння (деякі сорти зацвітають уже на початку березня).

Обрізка королівської пеларгонії

Однією з найбільш поширених помилок новачків при вирощуванні пеларгоній в домашніх умовах є неправильна обрізка. Багато з них намагаються проводити цю процедуру навесні, здавалося б, найбільш вдалий час. Але пеларгонію королівську обрізати в цей період забороняється. Щоб правильно сформувати кущ і отримати рясне цвітіння, до обрізки потрібно приступати відразу ж, після цвітіння пеларгонії – приблизно в кінці літа, або на початку вересня. Причому проводити її краще в два прийоми з інтервалом в 1-1,5 місяця, щоб менше нашкодити “королівській рослині”. При такому ранньому обрізанні, вона у найбільш сприятливий час (осінь) швидко нарощує нові пагони, прищіпка яких (над четвертою-п’ятою парою листків) стимулює чергове утворення молодих пагонів. Для формування ефектних виставкових екземплярів, квітникарі-професіонали проводять в середньому близько трьох-чотирьох прищіпок. Так, при забезпеченні зимової прохолоди і додаткового освітлення, рослини до весни формуються компактними і рясно зацвітають. Якщо у зимовий період пеларгонія королівська помітно витягується, то замість останньої прищіпки рекомендується провести обрізку витягнутих пагонів.

Розмноження пеларгоній королівських

Отримані в результаті обрізки верхівки з трьома-чотирма парами листків можна використовувати для розмноження, але при цьому потрібно пам’ятати, що живці цієї пеларгонії у воді коріння не нарощують і неминуче гниють. Для вдалого вкорінення їх після зрізання рекомендується обробити деревним вугіллям, злегка (біля двох-восьми годин) просушити, а потім висадити в зволожену суміш із піску і торфу, або торфу та перліту (1:1). Бажано відразу садити живці в окремі горщики (можна в торф’яні таблетки), що допоможе виключити їх масову загибель у разі неправильного догляду, або виникнення хвороб. Після повного вкорінення (через один-два 2 місяці) їх потрібно буде акуратно пересадити в живильну суміш (склад вказаний вище). Зверніть увагу: забезпечувати живцями високу вологість (тепличку) не слід, достатньо утримувати їх в теплому (19 – 22 °C), помірно-освітленому місці і періодично поливати субстрат. Першу прищіпку на пересаджених черешках пеларгонії королівської потрібно провести над третьою парою листків, а потім за описаною вище схемою прищіпати нові пагони, щоб стимулювати активне розгалуження і утворення більшої кількості бутонів надалі. Для повноцінного здорового росту, під час вегетації, молоді рослини рекомендується двічі на місяць підгодовувати мінеральними добривами, з низьким (не більше 11%) вмістом азоту, оскільки його надлишок зазвичай стимулює активне зростання листя на шкоду цвітінню. В період цвітіння, яке при гарному догляді вперше настає приблизно через 6-9 місяців, корисно використовувати добрива для квіткових кімнатних рослин.

Розмноження насінням, яке досить успішно застосовується при вирощуванні більшості видів пеларгоній, для королівської, м’яко кажучи, не підходить. По-перше, придбати насіння у квіткових магазинах (і навіть вітчизняних інтернет-магазинах) досить проблематично. А по-друге, при насіннєвому розмноженні ознаки махровості, найбільш пишних материнських сортів, як правило, не передаються.

Хвороби та шкідники

На жаль, при неправильному догляді (спека, постійно перезволожений ґрунт тощо) пеларгонія королівська уражається хворобами і шкідниками, які при регулярному спостереженні за рослиною можна вчасно виявити та успішно усунути. Пожовтіння листя може свідчити про недостатній полив або підгодівлю, занадто малий горщик і навіть перегодовування азотними добривами. Якщо жовте листя мляве, на ньому з’явилася сіра цвіль або іржаві плями, а на стеблах утворилися вдавлені темні плями, то причину потрібно шукати в надмірному зволоженні ґрунту. Опадання нижніх листків з оголенням стебла, а також витягування верхівок пагонів, свідчить про явний недолік світла, що в поєднанні з неправильним температурним режимом може в подальшому призвести до відмови пеларгонії королівської від цвітіння. Хворі рослини, як правило, швидко атакують кліщі, попелиці та білокрилки, тому дуже важливо вчасно виявити проблему, провести відповідне лікування (обробку фунгіцидами, замінити ґрунту тощо), а при необхідності – обробку ще й акарицидами.

Щеплення пеларгоній

Якщо навіть врахувати, що при правильному догляді пеларгонія королівська буде щорічно рясно цвісти, то істотний недолік у вигляді порівняно-короткого періоду цвітіння, в неї все одно залишається. Однак квітникарі-ентузіасти, на щастя, навчилися успішно боротися із цією проблемою, використовуючи один зі способів вегетативного розмноження – щеплення. Як з’ясувалося, королівські пеларгонії добре переносять процедуру щеплення і відмінно розвиваються на підщепах інших видів пеларгоній. При цьому, під час щеплення, рослинам частково передаються властивості характерні рослинам-підщепам (зокрема, тривалість цвітіння), а тому щеплені королівські пеларгонії цвітуть набагато довше. Як показала практика, найкраще вони розвиваються після щеплення на пеларгонії запашній (Pelargonium graveolens) і Унікумі (‘Caroline Schmidt’). Щеплення на інших видах, такого активного розвитку і цвітіння, на жаль не дає.

Суть методу полягає в наступному. Для підщепи потрібно вибрати як мінімум однорічну рослину із здоровою, добре розвиненою кореневою системою, а для щепи – живці пеларгонії королівської з трьома-чотирма листочками такої ж товщини, як пагони на підщепі. Потім на підщепі і прищепі потрібно зробити однакові косі зрізи довжиною один-півтора сантиметри, таким чином, щоб при суміщенні вони утворили єдине стебло. Місце з’єднання потрібно акуратно, але досить щільно обмотати товстою вовняною ниткою, або поліетиленовою стрічкою. Найголовніше — це всі операції проводити швидко, дотримуватися максимум стерильності, дезінфікувати інструменти і не братися за зрізи руками. Людям, які вперше виконують цю операцію, як правило, буває складно зафіксувати зрізи так, щоб при намотуванні вони не змістилися. У цьому випадку місце з’єднання можна проколоти продезинфікованою голкою, а потім вже мотати нитку, а для зручності зрізати на черешку нижні листки, залишити тільки один листочок і точку росту.





Схожі записи:



Залишити коментар: