
Перстач прикрашає наші ділянки, а багато його видів є ще і джерелами цінної лікарської сировини. Перстач поширений по всьому світу, але найчастіше зустрічається в північних регіонах з помірним кліматом. В нашій країні росте більше сотні видів цієї рослини. Перстач можна побачити на пустирях і на кам’янистих схилах, по берегах річок та біля доріг. Ця рослина має тривалий період цвітіння (з травня і аж до вересня), що робить її особливо привабливою для садівників. На жаль, ягоди перстачу в їжу не вживають.
У більшості трав’янистих видів плоди не перевищують у діаметрі 2 мм, але деякі екзотичні для нас сорти дають і більш великі плоди.
Вибір ділянки під посадку перстачу
Перстач в загальній масі абсолютно невибаглива рослина, хоча існує декілька «примхливих» видів, які мають індивідуальні вимоги. В якості прикладу можна навести перстач блискучий, який воліє південне розташування і добре росте лише на сухих піщаних ґрунтах. Також перстач білий, який любить півтінь. Незважаючи на відсутність серйозних переваг, під посадку перстачу все ж краще виділити добре освітлену ділянку з пухким, слабо-кислим, живильним ґрунтом і з невеликим включенням вапна. Обов’язковий хороший дренаж.
Вибір сорту перстачу
Перстач найчастіше розводять як декоративну рослину. Для цих цілей найбільше підходять гібридні сорти, отримані в результаті міжвидового схрещування. Всі вони відрізняються ошатною красою квітів, що мають до того ж більші, ніж у звичайних сортів, розміри (2,5-5 сантиметрів). Висота гібридних рослин не перевищує 30-80 сантиметрів.
Можна виділити найпопулярніші сорти, гідні прикрасити будь-яку ділянку:
«Вільям Роллісон» з напівкровними, червоно-оранжевими квітками;
«Міс Вільмотт» з рожево-вишневими квітами, прикрашеними оригінальним темним “вічком”;
«Роксана» з помаранчевими квітками, прикрашеними тонкими прожилками темного кольору;
«Єллоу Квін» з оригінальними жовтими квітками;
«Твінклін Стар» з ніжними кремово-рожевими квітками і яскравим червоним “вічком”.
Для одержання лікувальної сировини (кореневищ, листя) в нашій країні вирощують:
Перстач гусячий – невисоку повзучу траву з жовтими квітками;
Перстач білий – трав’яниста рослина, покрита сріблястими м’якими волосками і квітучими білосніжними квітками;
Перстач прямостоячий – рослина з товстим клубне-видним дерев’янистим кореневищем, короткими стеблами і яскраво-жовтими квітками, які мають всього по чотири пелюстки.
Способи розмноження
Перстач розмножують насінням або діленням куща (в ідеалі він повинен «дожити» до трирічного віку, але можна ділити і більш молоді кущики). Процедуру здійснюють навесні або восени, відокремлюючи ростові бруньки і частину корінця. На кожному кущику має бути 2-4 листочки.
Посадка перстачу
Посів насіння здійснюють в будь-який період теплого сезону. Сіянці перстачу зазвичай починають цвісти на другий-третій рік життя. Насіння кладуть у попередньо розпушену і розрівняну граблями землю. Зверху присипають шаром живильного ґрунту і поливають. Через два-три тижні, як зазвичай, сіянці вже прокльовуються, а через місяць їх можна розсадити, залишаючи 30-40 сантиметрів між кожним із паростків. Саджанці, придбані в розпліднику або отримані шляхом ділення куща, поміщають у бовтанку з гумусом на 12 годин і висаджують в ґрунт, заглиблюючи бруньку не більше ніж на п’ять сантиметрів. Саджанці тут же поливають, а землю навколо них мульчують хвоєю або тирсою. Рослини розташовують в сорока сантиметрів одна від одної, але якщо планується використання перстачу як цілющої сировини, то відстань можна зменшити до 15-20 сантиметрів.
Догляд за перстачем
Головною умовою при догляді за більшою частиною видів перстачу є регулярне зволоження, особливо в період росту та під час посушливого літа. Навесні рослину підживлюють, розводячи мінеральне добриво в поливній воді. В теплий період здійснюють розпушування та прополювання. На зиму перстач не вкривають, бо він добре переносить холод (за винятком лише деяких видів).
Як видно, перстач цілком гідний прикрасити собою присадибну ділянку або квітник.
Схожі записи за темою:
Оцінити будь ласка статтю: