
Подорожник лікарський є багаторічною, трав’янистою рослиною з розеткою довго-черешкових листків по яких уздовж помітні дугоподібні жилки. Квіти подорожника біло-рожеві, дрібні, зібрані в довгий циліндричний колос. Цвіте подорожник переважно в червні-вересні. Плоди у вигляді бобів.
З лікувальною метою застосовуються листя, насіння і суцвіття подорожника. Листя подорожника багаті лимонною кислотою, калієм, дубильними речовинами, каротином, ферментами, вітаміном К, гіркими речовинами. Насіння містить жирну олію, олеїнову кислоту, слиз.
Подорожник і його лікарські властивості
Лікувальні властивості подорожника полягають в його протизапальній, ранозагоювальній, бактерицидній, спазмолитичній діях. При порізі, наприклад пальця, досить зірвати свіжий лист подорожника, вимити, прикласти до рани, кров зупиняється.
Настій з подорожника застосовують при захворюваннях: шлунку, кишечнику і хронічному гастриті. Зовнішньо застосовують для лікування гнійних ран, при запаленні очей. Насіння подорожника мають проносну, обволікаючу дією.
У народній медицині подорожник і препарати з нього застосовують при коклюші, запаленні очей, при бронхіальній астмі, туберкульозі, захворюваннях сечового міхура. Відваром з листя подорожника полощуть у роті при пародонтозі, запальних процесах в порожнині рота .
Настій готують так: одну столову ложку подрібненого листя подорожника заливають склянкою окропу, настоюють 15 хвилин, проціджують, використовують для полоскання, п’ють по столовій ложці три рази в день, хвилин за 30 до їжі.
Готують порошок з подорожника: сушать листя, подрібнюють в порошок, присипають порошком з листя подряпини, виразки, пролежні, рани (коли немає свіжого листя).
Для лікування запалення очей: ложку сухого листя подорожника заливають склянкою окропу, кип’ятять дві хвилини, настоюють півгодини, проціджують і роблять компреси на очі.
Компреси з подорожника також допомагають для лікування ран, шкірних захворювань, фурункулів, опіків. Для цього свіже, вимите листя подорожника подрібнюють, накладають на тканину, потім прикладають до рани і фіксують бинтом. Можна використовувати і сухі листя, попередньо потримавши їх дві хвилини в окропі.
Також можна приготувати настій з насіння подорожника, який використовують при запаленні сечового міхура, діє як м’яке проносне. Готують настій так: дві столові ложки насіння заливають склянкою окропу, кип’ятять близько десяти хвилин, проціджують, приймають по одній столовій ложці на ніч.
Як заготовляють подорожник лікарський?
Перш ніж застосовувати корисну траву, варто вивчити види, що виростають в конкретній місцевості.
Зрозуміло, використовувати листя або інші фрагменти в лікувальних цілях можна, якщо подорожник зібраний в екологічно чистому місці, далеко від трас, промислового виробництва, місць вигулу домашніх тварин. Трава має властивість збирати і накопичувати шкідливі речовини з ґрунту і повітря. Також варто проходити повз хворих або пошкоджених шкідниками рослин.
Залежно від частини подорожника, необхідної для лікування того чи іншого захворювання, збирати і заготовляти траву краще в певний час, коли концентрація корисних властивостей в ній максимальна.
Листя подорожнику, стебла і квітки найбільш корисні в період після цвітіння і до початку утворення насіння. У листків характерний малюнок, утворений великими жилами, їх краще збирати протягом 60 днів після початку цвітіння.
Насіння набирають найбільшу цілющу силу до моменту дозрівання.
У коренях максимальна користь здоров’ю виявляється восени, у вересні-листопаді.
Зрозуміло, слід врахувати конкретні місцеві умови, географічне розташування, сприятливу або ні погоду в конкретному році.
Рослинна сировина під час збору і заготівлі не повинна бути вологою. Її краще сушити в прохолодному і темному місці, що забезпечити тривале подальше зберігання. Не варто збирати сировину по росі або під час дощу, оскільки існує небезпека, що воно згниє під час висушування.
Подорожник чудово зберігається в дерев’яних коробках.
Схожі записи за темою:
Оцінити будь ласка статтю:
Добре рани загоює, хоча і колись настоянки із подорожника робили…