
Валеріана (Valeriana officinalis) — одна з найвідоміших лікарських рослин, про лікувальні властивості якої було ще відомо на зорі зародження медицини, як науки. Рецепти практичного застосування препаратів на основі валеріанового коріння можна зустріти в медичних трактатах всіх відомих цілителів. Кореневище валеріани внесено до реєстру лікарської сировини у всіх країнах світу.
Збір і заготівля лікувальної сировини
Валеріану часто можна зустріти в дикорослому вигляді, однак, для потреб фармацевтичної промисловості її вирощують у спеціалізованих господарствах. До заготівлі кореневищ приступають наприкінці вегетації рослини (після відмирання надземної частини, в період з вересня по жовтень включно). Викопані корені очищають від землі, промивають і просушують на відкритому повітрі протягом 24 – 48 годин, часто перевертаючи сировину, не даючи їй злежуватися. Остаточну сушку коренів проводять, або в природних умовах (на горищі), або ж з використанням електричних печей-сушарок. Оптимальна температура 35 – 38 °C (але не більше 40 °C, інакше відбувається руйнування лікувальних речовин, внаслідок чого якість сировини різко погіршується).
Термін зберігання висушених кореневищ — не більше одного року.
Хімічний склад коріння валеріани
У кореневищах валеріани виявлені різноманітні макро і мікроелементи, з переважним вмістом селену і заліза. Крім неорганічних речовин, корені валеріани містять ряд сполук органічної природи (кислоти, алкалоїди, спирти та їх похідні), які володіють високою біологічною активністю і обумовлюють фармакологічну дію препаратів валеріани.
Фармакологічна дія
Ефірна олія валеріани — найбільш цінна складова, яка визначає лікувальні властивості лікарських препаратів. Здавна валеріана застосовувалася в якості заспокійливого засобу, так як компоненти ефірної олії знижують збудливість, надають нейрорегуляторну дію на серцеві м’язи. Галенові препарати валеріани мають гіпотензивні властивості (знижують артеріальний тиск), стимулюють розширення судин серця.
При вживанні препаратів валеріани відзначається посилення секреторної активності травних залоз, а також збільшення жовчовиділення.
Цікавий вплив валеріана має на представників сімейства котячих, викликаючи так звану поведінкову реакцію “насолоди”, знижуючи агресивність тварин.
Застосування валеріани в медицині
Нервові розлади — одна з основних сфер застосування препаратів валеріани (істеричні й епілептичні припадки, м’язові судоми, невралгічні болі, неврастенія та інші психоневрологічні порушення, як правило, хронічного характеру).
Засоби із валеріани
Настоянка (краплі). Готується шляхом настоювання кореневищ на спирту (70% міцності) у співвідношенні 1:5. Всередину приймають по 15 – 30 крапель до трьох разів на день. При лікуванні дітей віком до чотирнадцяти-річного віку, дозу розраховують за схемою: одна крапля на кожен рік життя дитини.
Настоянка валеріани ефірна. Виготовляють, як і раніше описаний препарат, тільки в якості екстрагента застосовується сірчаний ефір. Дозування такі ж, як і при використанні спиртової настоянки.
Водяний настій. На 200 мл окропу — 10 грам подрібнених коренів валеріани. Настоюють на водяній бані півгодини, потім в закритому посуді ще 1,5 – 2 години. Призначають по столовій ложці до чотирьох разів на день. Показання до застосування: вегетоневрози, порушення сну, прискорене серцебиття, головні болі, м’язові судоми, відчуття тривоги.
Відвар кореневищ валеріани. На 300 мл води — 10 грам сировини. Проварити протягом чверті години, охолодити. Дозування розраховане на прийом протягом дня (за 3-4 рази). Лікувальний відвар рекомендується приймати при спастичних станах шлункове-кишкового тракту, хворобливих менструаціях, клімактеричних розладах тощо.
Валеріано-фенхельна мікстура. Готують шляхом змішування відварів з коренів валеріани, плодів фенхелю. На 10 частин води — одна частина подрібнених плодів фенхелю. Варити півгодини, настоювати 45 хвилин. Приймати вранці і ввечері по одній склянці (попередньо підігріти). Засіб призначають при гіпертонії, нервозності в період клімаксу тощо.
Лікувальні властивості валеріани в народній медицині
Серцеві захворювання. При тахікардії і порушенні в системі коронарного кровообігу народні цілителі рекомендують настій. Для приготування препарату необхідно залити в термосі одну столову ложку кореневищ валеріани на вісім годин. Курс лікування становить два місяці, при цьому перші два тижні настій приймають по три столових ложки, наступні два тижні — по дві столові ложки, а далі по одній. Приймати настій потрібно тричі на день.
Серцеві неврози. Для приготування настою потрібно: залити 1/2 столових ложки коренів 250 мілілітрами окропу, настоювати в термосі протягом шести-восьми годин. Приймати по одній столовій ложці до трьох разів на день. Цей засіб також рекомендується приймати при різних шкірних захворюваннях (при кропив’янці, екземі, нейродермітах тощо), які супроводжуються сверблячкою.
Протипоказання і побічна дія
Протипоказань до лікування препаратами валеріани не так і багато. До категоричних протипоказань відноситься ентероколіт. Рідко, але іноді в окремих пацієнтів має місце індивідуальна непереносимість — в цьому випадку препарати валеріани не призначаються. При лікуванні необхідно враховувати, що валеріана сприяє збільшенню згортання крові, тому її потрібно застосовувати дуже обережно тим людям, у яких завищений рівень протромбіну.
Рекомендації лікаря — це найвірніший спосіб попередження небажаних наслідків при лікуванні, в тому числі і при застосуванні валеріани.
Схожі записи за темою:
Оцінити будь ласка статтю: