
Синя волошка поширена майже на всій території України, крім посушливих південних. Цвіте з травня до серпня. Вперше згадує про волошку Пліній Старший (у першому столітті нашої ери), коли у давньому Римі тільки почали вирощувати жито. А в одній із давньогрецьких легенд розповідається, як син Аполлона Асклeпiй, бог-покровитель лікарів і лікарського мистецтво, довідавшись, що сік волошок добре загоює рани, зцілив ним багатьох воїнів.
Науковій медицині волошка відома як легкий сечогінний та жовчогінний засіб.
Народна ж медицина застосовує цю рослину при лікуванні водянки, жовтянці, запалення нирок, сечового міхура; крім того, відвар синіх волошок діє, як анти-спазматичний засіб.
Настій квітів вживають при розповсюджених простудних захворюваннях, кашлі, болях у шлунку, при лихоманці й сильному серцебитті, а також (у вигляді примочок і крапель) і при деяких очних захворюваннях. Подрібненим насінням волошок присипають бородавки, а листя прикладають до ран.
Для виготовлення ліків у липні – серпні збирають достиглі яскраво-сині квіти. Спочатку відривають цілі квіткові кошики, а потім з них висмикують віночки крайніх синіх квіток,
намагаючись не торкнутися внутрішніх трубчастих квіток. Зібрані віночки сушать у затемненому приміщенні, розсипавши їх тонким шаром на будь-якому папері.
Автор: Федір Мамчур
кандидат медичних наук.
Схожі записи за темою:
Оцінити будь ласка статтю: