Золотушник звичайний — лікувальні властивості і протипоказання

Золотушник звичайний (золотарник, сумник, куниця) (латинська назва — Solidago virgaurea) часто можна зустріти на сільських господарствах і на присадибних ділянках, так як рослина володіє чудовими декоративними якостями і органічно вписується в природний ландшафт.

Народна назва золотушника — “золота різка” — вказує на характерні особливості рослини: високі суцвіття (найчастіше більше одного метра у висоту) з численними дрібними квітками жовтого кольору. Початок цвітіння рослини припадає на останній місяць літа, і триває аж до настання осінніх заморозків.

У природних умовах “золота різка” зустрічається на сухих лісових галявинах і степових пагорбах, місцями утворюючи суцільні зарості, які чітко видно здалеку.

На жаль, вітчизняна офіційна медицина ігнорує лікувальні властивості золотушника звичайного, хоча і використовує лікарські препарати на основі імпортної сировини. Наприклад: Золотушника канадського (Solidago canadensis), або Золотушника гігантського (Solidago gigantea).

Що стосується народної медицини, то тут високо цінуються лікувальні властивості, як золотушника звичайного, так і споріднених йому видів.

Заготівля сировини

Незважаючи на те, що золотушник відрізняється досить тривалим періодом цвітіння, заготівлю сировини краще проводити на самому початку — перший тиждень серпня, причому, зрізати необхідно лише квітучі волоті (суцвіття), які не дерев’яніють. Сушити сировину потрібно переважно в пучках, розвішуючи їх в захищеному від сонця місці (під навісами або на горищах).

У народній медицині також іноді використовується коріння золотушника, яке необхідно заготовлювати пізно восени.

Хімічний склад лікарської сировини

Хімічний склад золотарника вивчений досить слабко (поверхнево), тому в доступних джерелах подається лише констатація за змістом певних груп діючих речовин: сапоніни, алкалоїди, флавоноїди, ефірні олії, органічні кислоти. Втім, навіть ця мізерна інформація дозволяє деякою мірою оцінити очікуваний терапевтичний ефект від застосування золотушника в лікуванні тих чи інших захворювань.

Лікувальні властивості золотушника

Хоча в науковій медицині і не намітилася тенденція щодо використання золотушника звичайного у лікуванні захворювань, тим не менш, зусиллями ентузіастів-експериментаторів пророблена велика робота з вивчення лікувальної дії лікарської рослини на організм. Так, наприклад, виявлено неабиякі діуретичні властивості флавоноїдного комплексу “золотої різки”. Що стосується каменерозчинної здатності, то в цьому відношенні золотарник не дає належного лікувального ефекту, хоча в профілактичних цілях його застосування цілком виправдане й доречне: препарати на основі золотушника нормалізують водно-сольовий обмін і роблять позитивний вплив на кислотно-лужний баланс, сприяють посиленню секреторно-екскреторної функції нирок.

Як відомо, в процесі утворення сольових конгломератів (каменів) беруть участь три види кислот: фосфорна, сечова і щавлева. Застосування препаратів золотушника призводить до збільшення фосфатурії, тому використовувати їх при наявності фосфорних відкладень недоцільно і навіть шкідливо. Якщо ж мова йде про уратні та оксалатні конгломератори, то тут використання золотушника доречно, так як його препарати знижують оксалатурію і уратурію. Тому його цілком можна і навіть доцільно використовувати для лікування та профілактики подагри, а також при нирковокам’яних хворобах ураторного і оксалаторного типів.

Як зазначають німецькі фахівці, застосування препаратів із золотушника доцільно використовувати при лікуванні запальних процесів сечових шляхів, із застереженням, що у пацієнта не діагностується набряклості унаслідок серцевої або ниркової недостатності.

Біологічно активні речовини золотушника звичайного надають виражену бактеріостатичну і антисептичну дію відносно цілого ряду патогенів, тому препарати на його основі часто призначають при лікуванні діареї, проблемах з травленням, залежних від життєдіяльності патогенів.

Зовнішньо золотарник звичайний використовується у вигляді промивань і компресів, при лікуванні гнійних ран, фурункульозу, абсцесів ясен тощо.

Народні рецепти

Для лікування, як правило, застосовують настої (або “легкі відвари”).

Рецепт №1 (“холодний настій”). На одну склянку охолодженої до кімнатної температури води (250 мл) — 2 ч. л. висушеної сировини (квіткової волоті). Настоювати потрібно протягом чотирьох годин. Препарат призначають для лікування хронічних захворювань нирок, уратурії з утворенням конкрементів уратного типу (при порушеннях обміну сечової кислоти), подагрі і суглобовому ревматизмі. Народні лікарі часто рекомендують вказаний настій для лікування аденоми і простатиту, призначають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (гастриті). Дозування препарату підбирається індивідуально, але не більше 50 мл на прийом. Настій рекомендується приймати перед їжею.

Рецепт №2 (настій). Зовнішній засіб. Залити окропом 1 ст. ложку трави “золотої різки” (окропу необхідно 250 мл), через 2 години процідити. Цей лікувальний препарат використовується у вигляді компресів і промивань. Призначають для лікування ран (у тому числі і гнійних), фурункулів, абсцесів ясен і запальних процесів ротової порожнини. У вигляді полоскань настій використовують при ангіні та інших захворюваннях дихальних шляхів, особливо, якщо вони носять інфекційний характер. Компреси також застосовують для зрощення переломів кісток.

Рецепт №3 (настій). Засіб для внутрішнього вживання. Настоювати потрібно протягом двох годин траву золотушника (на півлітра окропу — 2 ст. л. сировини). Дозування, кратність прийому — як і для рецепта №1. Препарат володіє відмінними сечогінними властивостями.

Рецепт №4 (відвар). Залити склянкою окропу одну ст. л. сировини, витримати 5 – 10 хвилин на водяній бані, далі настояти протягом трьох годин. Призначають відвар по 30 – 50 мл для лікування хронічного нефриту і сечокам’яної хвороби уратного або оксалатного типів.

Рецепт №5 (настоянка коренів). Готують з використання спирту 40% міцності і подрібнених коренів золотушника звичайного (можна брати свіжу сировину). На 200 мл спирту потрібно 20 грам сировини. Настоювати необхідно два тижні. Використовується як зовнішній засіб при лікуванні ран, виразок, фурункулів, а також полоскань (у розведенні з водою) при ангіні.

Рецепт №6 (чай). Засипати в емальований посуд одну чайну ложку трави золотушника, залити холодною водою (1 стакан), довести до кипіння і відразу зняти з вогню. Чай готовий через 2 хвилини настоювання. Можна вчинити інакше: заварити як чай (настоювати 10 – 15 хвилин). Залежно від показань, призначають до трьох разів на день (одна склянка на прийом).

Рецепт №7 (відвар для ванн). Зовнішній засіб. На 10 літрів води потрібно взяти 50 грамів трави золотушника, довести до кипіння і варити 10 – 15 хвилин. Через 2 години настоювання додати у ванну з теплою водою (38 – 40 °C). Ванни приймають при наявності шкірних висипань, екземі тощо. Такі процедури показані в комплексному лікуванні псоріазу та при туберкульозі шкіри.

Багатокомпонентні препарати

Для посилення лікувальної дії, а також з метою зниження токсичних властивостей, траву золотушника використовують у суміші з іншими лікарськими рослинами, наприклад: березовим листям і бруньками, мучницею і чорницею, іргою, хвощем польовим та іншими травами.

Для лікування сечокам’яної хвороби (у тому числі і при наявності конгломератів в нирках) розроблений препарат комплексної дії — “марелин”. До його складу, крім екстракту золотушника канадського (0,025 грам), входить хвощ польовий (екстракт, 0,015 грам), екстракт марени красильної (0,0325 грам), келлін (0,0025 грам) і корглікон (0,000125 грам), амід саліцилова кислота (0,035 грам) і фосфат магнію (0,01 грам). Випускається в пігулках. Призначають для курсового лікування, по 2-4 пігулки тричі на добу. У разі виразки шлунка або дванадцяти-палої кишки, приймати потрібно пігулки після їжі. Курс лікування становить від двох до трьох місяців, повторно — після піврічної перерви.

Фітолізин. Препарат має сечогінні властивості, знімає запалення і ефективно усуває спазми сечового міхура. Може застосовуватися для профілактики і лікування. З побічних ефектів іноді відзначається гіперемія і алергічні реакції на шкірі. Протипоказаний при фосфатурії і гломерулонефриті. Склад: екстракт цибулі (0,1 грам), екстракт пирію (0,125 грам), екстракт березового листя (0,05 грам), екстракт насіння грибної трави (0,175 грам), екстракт насіння петрушки (0,175 грам), екстракт золотушника (0,05 грам), екстракт трави остудника голого (0,075 грам), екстракт хвоща (0,1 грам), екстракт трави водяного перцю (0,15 грам). Додатково до складу препарату входять ефірні олії апельсина, шавлії, сосни і м’яти. Дорослим призначають по одній чайній ложці пасти (форма випуску препарату) на півсклянки теплої води. Кратність прийому — до чотирьох разів на добу.

Народне використання золотушника

Рани, виразки, переломи. Для зовнішнього використання (компреси, примочки) рекомендується використовувати лікувальну настоянку, приготовану із суміші золотушника, звіробою і кореня живокосту (у співвідношенні 5:3:1). На півлітра горілки (40% міцності) потрібно 6 ст. л. трав’яної суміші. Настоювати необхідно в темному місці, період — не менше 30 днів.

Шкірні захворювання (в тому числі і туберкульоз шкіри). Мазь золотушника — ефективний засіб для лікування цього типу захворювань. Приготувати препарат не складно: розтерти висушені квітки в порошок і змішати з вершками. Мазь втирати в уражену область, попередньо обробивши настоєм золотушника (рецепт №2).

Утиск нерва. Рецепт випробований при лікуванні посттравматичного защемлення центрального нерва — склад підбирався емпіричним шляхом. Буде потрібно чотири стебла золотушника (по 15 см завдовжки) і 1 ст. л. трави буквиці. Інгредієнти подрібнені необхідно засипати в термос і залити одним літром окропу. Настоюють 4 години. Приймати тричі на день по 50 мл. Тривалість безперервного вживання настою не повинна перевищувати тридцяти днів. Якщо протягом місяця поліпшення не спостерігається, то повторний курс лікування проводять після місячної перерви.

Білок у сечі. На один літр білого вина – по 30 грам трави золотушника і ломикаменя. Настоювати протягом доби. Приймати вранці натщесерце по 50 мл. Можна приготувати настій, до складу якого входить золотушник звичайний, хвощ польовий, листя берези і мучниці, трава вересу, крайові пелюстки волошки польової, квіткові кошики ромашки і кора верби. На склянку окропу – одну чайну ложку трав’яного збору. Настоювати півгодини. Приймати після їжі два рази в день.

Побічна дія та протипоказання

Золотушник звичайний, незважаючи на свої лікувальні властивості, має специфічну токсичність, і це є однією з причин того, що наукова медицина обходить стороною цю рослину.

Застосування золотушника категорично протипоказане під час вагітності та грудного годування. Неприпустимо призначати препарати дітям, які не досягли чотирнадцяти-річного віку.

Золотарник протипоказаний при гострих захворюваннях нирок (гломерулонефрит тощо).

Як вже зазначалося раніше, при наявності набряків серцевого походження або на ґрунті ниркової недостатності — золотушник протипоказаний.

Лікування з використанням золотушника необхідно проводити обережно і дотримуватися вказаних дозувань, так як порушення лікарських приписів може призвести до уражень ниркової тканини. Так, при перевищенні дозування препаратами в сечі може з’явитися білок і кров (симптоми, характерні для гломерулонефриту), то у цьому випадку прийом негайно припиняють. Потрібно терміново звернутися до лікаря за консультацією!

Схожі записи за темою:

Оцінити будь ласка статтю: